Судова практика
Кримінальна відповідальність медичного працівника за неналежне виконання професійних обов’язків виключається, якщо пацієнт не з’явився
17 квітня 2025 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 367/5417/18 відмовив у задоволенні касаційних скарг прокурора і потерпілої, які оскаржували виправдувальний вирок.
Медпрацівниця обвинувачувалася у тому, що вона, обіймаючи посади лікаря акушера-гінеколога та за сумісництвом лікаря ультразвукової діагностики, встановила хворій невірний діагноз. Внаслідок неналежного надання медичної допомоги у хворої мало місце тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв’язку із неналежним виконанням медичним працівником своїх професійних обов’язків внаслідок недбалого до них ставлення.
Вироком міського суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, її визнано невинуватою у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, та виправдано у зв’язку з відсутністю в її діях складу цього кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі потерпіла акцентувала на тому, що на 01 жовтня 2015 р. їй було призначено консультацію лікаря, а лабораторні обстеження – на 09-10 жовтня 2015 р. і звертала увагу на розмежування цих понять, а також на висновок експертної комісії про наявність прямого причинно-наслідкового зв’язку між отриманим нею тяжким тілесним ушкодженням та не встановленням їй вірного діагнозу.
Верховний Суд вказав, що диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов’язки покладались на винну особу і які з цих обов’язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. Однак обвинувачення, пред’явлене особі, є неконкретним. Їй інкримінувалося неналежне виконання її професійних обов’язків, передбачених розділом № 2 її Посадових інструкцій акушера – гінеколога та лікаря ультразвукової діагностики, які містять загалом 67 пунктів завдань та функціональних обов’язків обох лікарів.
Неналежне виконання професійних обов’язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний працівник не мав можливості виконати свої обов’язки належним чином, то кримінальна відповідальність не настає.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, потерпіла не з’явилася на черговий прийом 01 жовтня 2015 р., який їй було призначено на попередній консультації лікаря-гінеколога від 28 вересня 2015 р. Консультативний висновок лікаря містить підпис потерпілої із застереженням про можливе ускладнення лікувального процесу та негативного стану здоров’я у разі недотримання рекомендацій лікуючого лікаря, режиму прийому призначених препаратів та безконтрольного самолікування.
За даними висновку експерта за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи, неявка потерпілої на рекомендовану обвинуваченою консультацію 01 жовтня 2015 р. з результатами аналізів ХГЛ у динаміці позбавила лікаря-гінеколога можливості встановлення правильного діагнозу та подальшого проведення корекції лікування та ведення пацієнтки.
Читайте також: Неналежне оформлення лікарняного не може бути підставою для звільнення працівника через прогул
Для встановлення правильного діагнозу лікар-гінеколог повинен призначити повторне визначення рівня хоріонічного гонадотропіну та повторний огляд жінки, що в даному випадку і було зроблено. Саме неявка пацієнтки на повторний огляд не дозволила лікарю-гінекологу встановити правильний діагноз та призначити відповідне лікування.
Підстав, передбачених ст. 87 КПК, для визнання зазначеного висновку недопустимим доказом, не встановлено. Комісія не виявила даних, які б свідчили про неналежне надання медичної допомоги. Тому попередні висновки експертів щодо визначення наявності у потерпілої тяжких тілесних ушкоджень судово-медична експертна комісія ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» визнала необґрунтованими та не підтвердженими об’єктивними медичними даними.
За таких обставин суди попередніх інстанцій, з якими погодилася також колегія суддів касаційного суду, дійшли цілком підставного висновку, що через неявку потерпілої на призначену лікарем чергову консультацію 01 жовтня 2015 р. обвинувачена не мала можливості виконати свої обов’язки належним чином.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
