Судова практика
Кримінальна відповідальність за шахрайство настає у разі, коли особа усвідомлює, що не має будь-якого дійсного чи уявного права на майно, яким заволодіває
04 серпня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 712/10080/15-к задовольнив частково касаційну скаргу прокурора на рішення апеляційного суду який неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, фігуранта визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень; іншого фігуранта визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень.
У касаційній скарзі прокурор доводив безпідставність визнання фігурантів невинуватими.
Читайте також: Розмежувальною ознакою між шахрайством та цивільно-правовим деліктом є умисел особи, яка уклала договір, не маючи повноважень
Верховний Суд вказав, що складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів.
Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, використавши оману власника цього майна, чи оману іншої особи не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК.
Зміст, значення і обсяг поняття потерпілого в кримінальному праві не збігається з поняттям потерпілого в кримінальному процесуальному аспекті, де вони мають різне правове значення. У кримінальному процесуальному аспекті особа визнається потерпілим відповідно до приписів кримінального процесуального закону, внаслідок чого набуває процесуальні права задля реалізації власних інтересів у кримінальному провадженні, з моменту, визначеного приписами ч. 2, 3 ст. 55 КПК. При цьому жодна з норм КПК не виключає здійснення досудового розслідування, судового провадження за інкримінованим особі правопорушенням, за відсутності зазначених вище підстав брати участь фізичній чи юридичній особі в кримінальному проваджені як потерпілий. Кримінальний процесуальний закон як форма реалізації кримінально-правових відносин не пов`язує їх втілення за інкримінованим за ч. 1 ст. 190 КК кримінальним правопорушенням з набуттям процесуального статусу потерпілого конкретною особою.
Читайте також: Чекісти «наїхали» на батюшку. Суд перекваліфікував хабарництво на шахрайство
У кримінально-правовому вимірі підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого КК, і в ч. 1 ст. 190 КК про потерпілого не йдеться. Криміналізація цього діяння пов`язана і обумовлена його суспільною небезпечністю, що визначається важливістю об`єкта кримінально-правової охорони (в аспекті визначених ст. 1 КК завдань цього Кодексу) та вартісним критерієм предмету злочину, який віддзеркалює ступінь небезпечності конкретного злочину, де ознаки конкретного потерпілого не впливають на кримінальну відповідальність, яка не виключається навіть у разі заволодіння шляхом обману таким чужим майном, яке перебуває у фактичному володінні особи за відсутності аби-яких правомірних підстав.
Отже, висновок суду про відсутність у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК, з мотивів, викладених у судовому рішенні, Верховний Суд визнав передчасним, ухвалу апеляційного суду скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
