Судова практика
Легітимно вилучене на воєнні потреби майно не підлягає поверненню
4 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 712/10118/22 задовольнив касаційну скаргу обласної військової адміністрації з огляду на дотримання нею процедури прийняття спірного рішення.
Особа звернулася до суду з позовом до обласної військової адміністрації про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.
Щодо позивача інспектором взводу № 1 роти БУПП в Черкаській області було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, за наслідками складання якого у нього вилучили автомобіль та направили його на подальше зберігання на штраф-майданчик, при цьому позивачу було доведено, що належний йому автомобіль буде передано на користь ЗСУ.
Позивач зазначав, що процедура вилучення авто має бути оформлена актом про примусове відчуження, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 р. № 998.
Станом на день звернення до суду позивач акт про примусове відчуження майна не отримував та не підписував. Такими діями відповідач позбавив його права отримати компенсацію.
Читайте також: Примусове вилучення майна для потреб оборони слід погоджувати з Головним управлінням земель оборони та фондів
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт зупинки вилученого в подальшому транспортного засобу, складання адміністративних матеріалів щодо позивача за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння не стало підставою для вилучення автомобіля, а лише було приводом для інформування органами правопорядку відповідної робочої групи та подальшого розгляду питання доцільності його вилучення для потреб оборони. Саме робочою групою в межах визначених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства прийнято рішення про відчуження транспортного засобу, спрямоване на забезпечення виконання завдань з оборони України.
Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржене рішення робочої групи прийнято з порушенням норм права та принципів. Щодо вимоги про повернення позивачеві транспортного засобу суд зазначив, що для вирішення даної позовної вимоги необхідним є з’ясування чи зберігся транспортний засіб, оскільки у випадку його фізичного знищення позивач отримує право на компенсацію його вартості. Оскільки учасниками справи не надано до суду доказів фактичного місця перебування транспортного засобу та його фізичного стану, суд вважав, що позовна вимога є передчасною.
Читайте також: Якщо обман був лише способом отримати доступ до майна, а вилучення майна відбувалося відкрито, такі дії слід кваліфікувати як грабіж
Розглянувши касаційну скаргу обласної військової адміністрації, Верховний Суд вказав, що примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
У ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов’язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений ч. 2 ст. 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Читайте також: Повернення потерпілому викраденого майна внаслідок його вилучення в обвинуваченого не є добровільним відшкодуванням заподіяної шкоди
Верховний Суд визнав, що втручання у право власності позивача переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 р. діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров’я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов’язком кожного громадянина України. Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань.
Таким чином, втручання у право власності позивача відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 р.
Вказане відповідає правовим висновкам, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 р. у справі № 712/3525/23.
При цьому місцевий суд правильно зазначив, що рішення суду про наявність чи відсутність у діях позивача складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може свідчити про відсутність правових підстав для вилучення належного позивачу автомобіля.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував, рішення районного суду залишив у силі.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 17 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
