Судова практика
Моральна шкода за порушення умов договору банківського вкладу підлягає стягненню навіть тоді, коли право на її компенсацію договором не передбачено
1 вересня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 216/3521/16 дійшов висновку, що положення договору банківського вкладу, які обмежують право споживача на відшкодування збитків та майнової шкоди, завданої банком унаслідок невиконання або несвоєчасного виконання зобов’язань за цим договором, є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.
Позивач, уклавши договір споживчого кредиту з банком, вніс на депозитний рахунок золото у зливках номіналом 215,5 г. З урахуванням вимог Національного банку України позивачу, окрім процентів, повернуто 195,5 г. золота, 20 г. золота він не отримав. Таким чином, на думку позивача відповідач приховував від нього як вкладника банку дії обмежувальних постанов НБУ на час укладення договору, що перешкоджали поверненню вкладу на час закінчення дії договору. У позові він вказував, що банк своїми неправомірними діями завдав позивачу моральну шкоду, яку на підставі ст. 23 ЦК України та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» слід стягнути з урахуванням принципів розумності і справедливості в розмірі 10 000 грн.
Відмовивши у задоволенні позовних вимог суди вказали, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров’я або смертю. Договір строкового банківського вкладу також не передбачає відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі позивач, з-поміж іншого, наголошував на тому, що ч. 2 ст. 23 ЦК України надає широке тлумачення поняття моральної шкоди, та зазначив про законність вимог відшкодування моральної шкоди.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, незважаючи на умови укладеного договору, є недоліком продукції (неналежним наданням фінансової послуги) у розумінні законодавства про захист прав споживачів і відповідно до статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» має наслідком відшкодування моральної шкоди, завданої вкладникові таким неналежним наданням фінансової послуги. Також Законом України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» викладений в редакції, яка не обмежує відшкодування моральної шкоди лише заподіянням небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Отже, Велика Палата визнала за необхідне відступити від свого висновку про застосування статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів», викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 р. у справі № 761/26293/16-ц в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу, визначивши, що вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23ЦК України і статей 4 та 22 Закону «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Підготував Леонід Лазебний
