Судова практика
Мирову угоду про відмову від позову не може бути затверджено, оскільки така угода не може стосуватися вчинення процесуальних дій
11 січня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 461/56/20 відмовив у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, визнавши її такою, що суперечить нормам чинного законодавства.
Особа звернулася до суду з позовом про визнання в частині недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.
Під час розгляду справи у Верховному Суді надійшла заява представника позивача, відповідачів про затвердження мирової угоди, за умовами якої сторони домовились, що позивач відмовляється від позовних вимог у цій справі у повному обсязі; положень щодо врегулювання майнових прав сторін мирова угода не містила.
Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Таким чином, мирова угода укладається щодо прав і обов’язків стосовно предмета спору, а не вчинення процесуальних дій. Відмова від позову є процесуальною дією, відмінною від укладення мирової угоди.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII.
Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, чи є невиконуваними, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України).
Читайте також: Кредитор може оскаржити ухвалу про затвердження мирової угоди, якщо угоду використано для уникнення сплати або стягнення боргу
У цій справі подана сторонами мирова угода не містила положень щодо зобов’язань врегулювання майнових вимог сторін, у зв’язку з чим не могла бути затверджена Верховним Судом, оскільки мирова угода за своєю правовою природою є змістом волевиявлення сторін, втручатися в яке суд не має повноважень.
За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відмову у затвердженні мирової угоди у зв’язку з тим, що вона суперечить нормам чинного законодавства.
Такого висновку, відмовляючи у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди, дійшов Верховний Суд і в ухвалі від 27 лютого 2019 р. у справі № 752/9083/16-ц.
Підготував Леонід Лазебний
