Судова практика
Наказ районної державної адміністрації про зменшення надбавок за престижність праці педагогічним працівникам підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства
21 серпня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 0340/1429/18 за позовом фізичних осіб до Відділу освіти, молоді та спорту Локачинської районної державної адміністрації Волинської області (далі – Відділ освіти, Локачинська РДА відповідно) про визнання протиправним і скасування наказу, зобов’язання вчинити дії.
Згідно з матеріалами справи, позивач-1 є вчителем загальноосвітньої школи І-ІІ ступеня з тижневим педагогічним навантаженням 12,5 год починаючи з 1 вересня 2003 р. Позивач-2 з 1995 р. є вчителем історії з тижневим навантаженням 20 год у 2017-2018 навчальних роках.
28 грудня 2017 р. Відділ освіти наказом № 448-К «Про зміну істотних умов праці педагогічних працівників району» попередив керівників та педагогічних працівників закладів загальної середньої освіти району про можливе зменшення з 1 березня 2018 р. надбавки за престижність педагогічної праці із 20 % до 1 %, мотивуючи це обмеженим фінансуванням освітньої галузі району у 2018 р.
Не погоджуючись із вказаним наказом, позивачі звернулися до суду із позовом.
Волинський окружний адміністративний суд своєю ухвалою, залишеною без змін апеляційним судом, закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу КАС України, оскільки спірні правовідносини виникли між сторонами під час та з приводу перебування позивачів на посадах вчителя, то цей спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Позивачі подали касаційну скаргу, в якій зазначили, що між позивачами та відповідачем виникли не трудові, а публічно-правові відносини, оскільки Відділ освіти, видаючи оскаржуваний наказ, здійснив владні управлінські функції в галузі управління закладами освіти Локачинського району, виступив не як роботодавець, а як суб`єкт владних повноважень, адже роботодавцем є заклад освіти. Крім цього, помилковим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей спір є виключно трудовим і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки Відділ освіти не є роботодавцем позивачів, трудові договори позивачів укладені з відповідними закладами освіти, а не з відповідачем.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Закон України від 9 квітня 1999 р. № 586-XIV «Про місцеві державні адміністрації» (далі – Закон № 586-XIV) визначає організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій. Статтею 22 Закону № 586-XIV визначені повноваження місцевої державної адміністрації в галузі науки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім’ї та молоді, серед яких, зокрема, є: реалізація державної політики в галузі науки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім’ї та молоді; виконання програми щодо обов’язковості повної загальної середньої освіти, здійснення загального керівництва закладами науки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізкультури і спорту, що належать до сфери її управління, їх матеріально-фінансового забезпечення (п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 586-XIV).
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 586-XIV акти місцевих державних адміністрацій можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі просять визнати протиправним і скасувати наказ структурного підрозділу Локачинської РДА, предметом якого є зменшення виплат за престижність праці педагогічним працівникам у зв’язку з нестачею коштів у фонді оплати праці бюджету району на 2018 р.
Отже, предметом розгляду в цій справі є рішення місцевого органу виконавчої влади як суб’єкта владних повноважень під час реалізації покладених на нього законодавством владних управлінських функцій щодо прийняття рішення зі здійснення матеріально-фінансового забезпечення навчальних закладів, які знаходяться в межах відповідної території і належать до сфери управління державної адміністрації, що свідчить про публічно-правовий, а не приватноправовий характер спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, Велика Палата дійшла висновку, що розглядуваний спір є публічно-правовим, оскільки в цій справі дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення суб’єкта владних повноважень, зокрема перевірка оскаржуваного рішення на відповідність вимогам, визначеним у ст. 2 КАС України.
Підготував Леонід Лазебний
You must be logged in to post a comment Login