Судова практика
Накладення державними виконавцями протягом тривалого часу арештів за відсутності відкритих виконавчих проваджень є невиправданим втручанням у права особи
28 серпня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 947/36027/21 залишив без задоволення касаційну скаргу представниці заінтересованої особи у зв’язку з невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника.
Товариство з обмеженою відповідальністю звернулося до суду зі скаргою про визнання незаконною бездіяльності відділу державної виконавчої служби та зобов’язання вчинити дії щодо зняття арештів.
Раніше ТОВ зверталося до ВДВС з вимогою негайно зняти всі накладені в рамках завершеного виконавчого провадження арешти на майно та кошти ТОВ шляхом винесення відповідних постанов, однак отримало відмови, обґрунтовані тим, що виконавче провадження знищене через закінчення трирічного терміну його зберігання.
З моменту закінчення виконавчого провадження пройшло більше п’яти років, тобто строки пред’явлення виконавчих документів до виконання, визначені Законом України «Про виконавче провадження», як в редакції, що діяла на час закінчення виконавчого провадження, так і в чинній редакції, сплинули. Тому відмова ВДВС у скасуванні арешту, накладеного на все його майно та кошти ТОВ вважало неправомірною.
Читайте також: Рішення щодо арешту майна, які можуть бути переглянуті в апеляційному порядку
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, скаргу задоволено з тих мотивів, що відсутність відкритого виконавчого провадження та сплив трьох років після його закінчення свідчить про відсутність правових підстав для продовження дії арештів на майно та кошти ТОВ.
Розглянувши касаційну скаргу представниці заінтересованої особи, Верховний Суд вказав, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 9 лютого 2009 р. № 2-258/08 та пред’явлення його до виконання були врегульовані Законом № 606-XIV, який втратив чинність 5 жовтня 2016 р.
З огляду на норми Закону № 606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV, не позбавляє стягувача права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст. 12 цього Закону, то на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.
У постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 р. у справі № 2-356/12, від 3 листопада 2021 р. у справі № 161/14034/20, від 22 грудня 2021 р. у справі № 645/6694/15-ц, від 26 січня 2022 р. у справі № 127/1541/14-ц, від 18 січня 2023 р. у справі № 127/1547/14-ц, від 9 січня 2023 р. у справі № 2-3600/09 викладено правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
5 жовтня 2016 р. набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
Згідно з п. 5 розд. ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред’являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Отже, положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред’явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред’явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до п. 7 розд. ХІІІ № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 5 жовтня 2016 р. виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За ч. 1, 2, п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню – з наступного дня після його прийняття. Строки пред’явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред’явлення виконавчого документа до виконання.
Враховуючи викладене, оскільки виконавчий лист від 9 лютого 2009 р., на підставі якого відкрито виконавче провадження про стягнення з ТОВ грошових коштів, 28 квітня 2015 р. було повернуто стягувачу, то повторно пред’явити його до виконання стягувач міг у строк до 28 квітня 2016 р.
Отже, Верховний Суд вирішив, що оскільки зазначений виконавчий лист повторно не пред’являвся до примусового виконання і строки його пред’явлення до виконання закінчилися ще до набрання чинності Законом № 1404-VIII, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про задоволення скарги ТОВ, так як збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право ТОВ на мирне володіння майном.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
