Судова практика
Накладення штрафних санкцій є необґрунтованим у разі відсутності правового регулювання та фактичних умов для законної господарської діяльності
1 грудня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 580/1550/20 залишив без задоволення касаційну скаргу податкового органу, чиє рішення про притягнення до відповідальності суб’єкта господарювання не переслідувало законної мети і було непропорційним.
Приватне підприємство звернулося до суду з позовом до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з мотивів безпідставності їх прийняття.
Окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін апеляційним судом, позов задовольнив. Суди вказали на нечіткість регулювання відносин, за яких початок видачі ліцензії органом ліцензування та відповідальність за провадження оптової торгівлі пальним без ліцензії припадають на один день, що є штучно створеною перешкодою в господарюванні для добросовісних платників.
Відповідач у касаційній скарзі зазначав, що суди і позивач посилаються на редакцію п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 1 липня 2019 р., до якої було внесено зміни Законом від 23 листопада 2018 р. № 2628-VІІІ, а також Законом від 16 травня 2019 р. № 2725-VIII. Отже, позивач мав два місяці на те, щоб завчасно звернутися до контролюючого органу та отримати відповідну ліцензію на оптову торгівлю пальним з 1 липня 2019 р.
Верховний Суд вказав, що зволікання з боку держави в особі її органів виконавчої влади щодо визначення органу ліцензування та зменшення суб’єкту господарювання строку для реалізації права на отримання ліцензії до набрання чинності норм Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» від 23 листопада 2018 р. № 2628-VIII щодо ліцензування призвело б до необхідності зупинення діяльності суб’єкта господарювання.
Зокрема платники мали 18 днів для подання відповідної заяви, тоді як органу ліцензування законом надані 20 днів на розгляд заяви про отримання ліцензії.
Зазначені дії органів виконавчої влади є прикладом порушення принципу «належного урядування» та призвели до перешкод в господарюванні для добросовісних платників.
Затримка в отриманні ліцензій на право оптової торгівлі пальним була зумовлена виключно відсутністю законодавчо визначеного порядку отримання таких ліценцій станом на день набрання чинності Законом № 2628-VIII.
Аналізуючи наявність легітимної мети і пропорційність втручання держави у майнові права позивача за обставин, що склалися у цій справі, Верховний Суд у справі бере до уваги те, що держава не створила правового регулювання і фактичних умов, за яких господарська діяльність позивача у спірний період могла б бути законною.
Необхідний перехідний період був уведений в дію, проте ретроспективної дії таким положенням законодавець не надав. Отже, притягнення до відповідальності за таких умов не може бути визнане таким, що переслідує законну мету і є пропорційним.
Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 4 листопада 2020 р. у справі № 160/10203/19.
Підготував Леонід Лазебний
