Судова практика
Належним способом захисту прав спадкоємця, спричинених порушення умов договору купівлі-продажу, укладеного спадкодавцем, є позовна вимога про стягнення неотриманих коштів
14 грудня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/12085/20 задовольнив частково касаційну скаргу позивачки, яка обрала неналежний спосіб захисту.
Дочка спадкодавця звернулася до суду з позовом до покупця частини квартири про розірвання договору купівлі-продажу, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У позові зазначала, що між спадкодавцем та відповідачкою укладено договір купівлі-продажу частини квартири. Відповідно до п. 3 договору продаж здійснено за 248 946,00 грн, з яких суму в розмірі 118 945,92 грн продавець одержав до підписання договору, а іншу частину суми покупець зобов’язувалася сплачувати продавцю рівними частинами, чого не зробила. Хоча позивачка не є стороною договору купівлі-продажу, її права та інтереси як спадкоємця усіх прав та обов’язків померлого батька було порушено, зважаючи на ту обставину, що відповідачка допустила істотне порушення умов договору в частині оплати вартості придбаної частини квартири.
Районний суд у задоволенні позову відмовив. Апеляційний суд зазначене рішення змінив, виклавши його мотивувальну частину в редакції своєї постанови з тих мотивів, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що сутність права на розірвання договору купівлі-продажу не дозволяє зробити висновок, що воно має особистий характер та пов’язане із особою спадкодавця. Тому право на розірвання договору купівлі-продажу входить до складу спадщини.
Звертаючись до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу, позивачка посилалась на те, що відповідачка не здійснила повну оплату за договором купівлі-продажу, укладеним між відповідачкою та її батьком, спадщину після смерті якого прийняла лише вона; належного виконання умов договору їй не пропонувалося. Стороною відповідача надані пояснення, згідно з якими вона після смерті продавця мала намір віддати позивачці недоплачені за договором кошти, проте зупинила таке виконання з об’єктивних причин, зокрема і внаслідок дій позивачки, яка ухилялась від вчинення необхідних дій щодо прийняття такого виконання.
За таких обставин, за висновком ВС, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що вимога про розірвання договору купівлі-продажу частки у праві спільної власності на нерухоме майно на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, як і вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав власності відповідача, є неналежним способом захисту порушеного права позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 вересня 2020 р. у справі № 916/667/18). Правильно вказав, що суд першої інстанції помилково відмовив у позові з підстав пропуску позовної давності, оскільки позовна давність може застосовуватися лише якщо право особи, яка звернулася з відповідним позовом порушено, а позов є обґрунтований, тому змінив мотивувальну частину рішення суду.
Проте апеляційний суд помилково одночасно послався на інші підстави відмови у задоволенні позову, зокрема, що несплата відповідачкою частини ціни продажу квартири не є істотним порушенням договору, та зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, проте помилився щодо мотивів такого рішення.
Способу захисту, який належним чином захистить саме це право, відповідає позовна вимога про стягнення неотриманих коштів
У зв’язку з цим Верховний Суд постанову апеляційного суду змінив, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
