Судова практика
Нацкомфінпослуг може вживати заходи до страховиків, які занижують розміри відшкодування
4 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 813/3214/17 залишив без задоволення касаційну скаргу страхової компанії, яка визначила розмір відшкодування з порушенням закону та невчасно його виплатила.
Страхова компанія звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Комісія, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача про застосування заходу впливу до нього, посилаючись на те, що Комісія не має повноважень вирішувати питання щодо розміру страхового відшкодування, а законність рішення страховика належить до виключної компетенції суду.
Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено. Апеляційний адміністративний суд рішення скасував та відмовив у задоволенні позову.
Позивач у касаційній скарзі зазначав, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вона не регулює розміру страхового відшкодування, а навпаки, вказує на те, що відповідач не в праві вирішувати питання щодо розгляду страхового відшкодування.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що ключовим правовим питанням, що постало у справі, є повноваження Комісії вживати заходи впливу до страхової компанії за порушення, пов’язані з заниженням розміру страхового відшкодування.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-III визначає загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.
Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Комісії. Так, до компетенції Комісії віднесено застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг. Ці повноваження мають на меті захист прав споживачів, контроль за якістю фінансових послуг та узгоджуються з обов’язками держави, передбаченими в ст. 42 Конституції України.
Відповідно до розпорядження, що оскаржується, порушення позивача полягало в невиконанні положень п.п. 36.2 (невиплата страхового відшкодування у повному розмірі) та 36.5 (невиплата пені за прострочення виплати страхового відшкодування) ст. 36 Закону України № 1961-IV.
За матеріалами справи, позивачу були надані всі документи, що вимагалися, зокрема, щодо відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, і позивач не мав підстав зменшувати розмір відшкодування.
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що страхова компанія мала відшкодувати витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника в повному обсязі, оскільки вони не перевищували законодавчо встановлених меж.
Верховний Суд з цим висновком погодився й уточнив, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України № 1961-IV).
Розмір відшкодування шкоди визначає страхова компанія. Коли розмір відшкодування та умови виплати визначено законом, а страхова компанія зменшує його довільно, покликаючись на обставини, які законом не передбачені, вона порушує права споживачів та правові норми, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.
Оскільки законодавство не передбачає зменшення розміру відшкодування з підстав, які навів позивач, Комісія обґрунтовано констатувала порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг та спонукала страхову компанію до його усунення.
Безперечно, особа, яка отримала страхове відшкодування в меншому, ніж належить, розмірі, може звернутися з позовом до суду. Водночас це не означає, що потерпілий не може звернутися зі скаргою до Комісії. Захист прав особи адміністративними органами є безкоштовним, більш оперативним і часто ефективним.
Обов’язок держави (державних органів) забезпечувати та захищати права людини прямо передбачено в ст. 3 Конституції України та в ч. 3 ст. 17 Цивільного кодексу України.
Встановивши, що розмір відшкодування визначено з порушенням Закону та виплачено невчасно, Комісія мала повноваження вжити заходи, спрямовані на усунення порушень.
Підготував Леонід Лазебний
