Нацкомфінпослуг може вживати заходи до страховиків, які занижують розміри відшкодування | LexInform: Правові та юридичні новини, юридична практика, коментарі
Connect with us

Судова практика

Нацкомфінпослуг може вживати заходи до страховиків, які занижують розміри відшкодування

Дата публікації:

4 березня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 813/3214/17 залишив без задоволення касаційну скаргу страхової компанії, яка визначила розмір відшкодування з порушенням закону та невчасно його виплатила.

Страхова компанія звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі – Комісія, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження відповідача про застосування заходу впливу до нього, посилаючись на те, що Комісія не має повноважень вирішувати питання щодо розміру страхового відшкодування, а законність рішення страховика належить до виключної компетенції суду.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Рішенням окружного адміністративного суду позов задоволено. Апеляційний адміністративний суд рішення скасував та відмовив у задоволенні позову.

Позивач у касаційній скарзі зазначав, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вона не регулює розміру страхового відшкодування, а навпаки, вказує на те, що відповідач не в праві вирішувати питання щодо розгляду страхового відшкодування.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що ключовим правовим питанням, що постало у справі, є повноваження Комісії вживати заходи впливу до страхової компанії за порушення, пов’язані з заниженням розміру страхового відшкодування.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 р. № 2664-III визначає загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами Комісії. Так, до компетенції Комісії віднесено застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг. Ці повноваження мають на меті захист прав споживачів, контроль за якістю фінансових послуг та узгоджуються з обов’язками держави, передбаченими в ст. 42 Конституції України.

Відповідно до розпорядження, що оскаржується, порушення позивача полягало в невиконанні положень п.п. 36.2 (невиплата страхового відшкодування у повному розмірі) та 36.5 (невиплата пені за прострочення виплати страхового відшкодування) ст. 36 Закону України № 1961-IV.

За матеріалами справи, позивачу були надані всі документи, що вимагалися, зокрема, щодо відшкодування на поховання та спорудження надгробного пам’ятника, і позивач не мав підстав зменшувати розмір відшкодування.

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що страхова компанія мала відшкодувати витрати на поховання та спорудження надгробного пам’ятника в повному обсязі, оскільки вони не перевищували законодавчо встановлених меж.

Верховний Суд з цим висновком погодився й уточнив, що обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України № 1961-IV).

Розмір відшкодування шкоди визначає страхова компанія. Коли розмір відшкодування та умови виплати визначено законом, а страхова компанія зменшує його довільно, покликаючись на обставини, які законом не передбачені, вона порушує права споживачів та правові норми, що регулюють діяльність на ринку фінансових послуг.

Оскільки законодавство не передбачає зменшення розміру відшкодування з підстав, які навів позивач, Комісія обґрунтовано констатувала порушення законодавства, що регулює діяльність з надання фінансових послуг та спонукала страхову компанію до його усунення.

Безперечно, особа, яка отримала страхове відшкодування в меншому, ніж належить, розмірі, може звернутися з позовом до суду. Водночас це не означає, що потерпілий не може звернутися зі скаргою до Комісії. Захист прав особи адміністративними органами є безкоштовним, більш оперативним і часто ефективним.

Обов’язок держави (державних органів) забезпечувати та захищати права людини прямо передбачено в ст. 3 Конституції України та в ч. 3 ст. 17 Цивільного кодексу України.

Встановивши, що розмір відшкодування визначено з порушенням Закону та виплачено невчасно, Комісія мала повноваження вжити заходи, спрямовані на усунення порушень.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Судова практика

Незаконне переміщення на територію України наркотичних засобів, виявлених під час митного контролю, утворює закінчений склад контрабанди цих засобів

Опубліковано

on

От

25 березня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 344/11557/16-к відмовив у задоволенні касаційних скарг захисників, які наполягали на неправильній кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 305 КК України.

Вироком районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, засуджено чотирьох осіб, зокрема за контрабанду наркотичних засобів (ч. 3 ст. 305 КК України).

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: У діях особи відсутній умисел на збут наркотиків, якщо загальна кількість вилучених наркотиків не перевищує потреби в їх особистому вживанні

У касаційних скаргах захисники посилались на неправильну кваліфікацію дій засуджених за ч. 3 ст. 305 КК України з тих підстав, що наркотичні засоби не були ввезені на територію України, тому, на їхнє переконання, мав місце замах на вчинення злочину.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд вказав, що під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України психотропних речовин у будь-який спосіб. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення вантажу поштою.

Обов`язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення – це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

Читайте також: При обранні запобіжного заходу в разі вчинення тяжкого наркозлочину заставу можна не визначати

Якщо предмети контрабанди виявлено під час огляду чи переогляду речей або ж особистого огляду, у тому числі повторного, при виїзді за межі України (вивезенні товарів, пересиланні поштових відправлень), вчинене кваліфікується за ст.ст. 15 і 305 КК України як замах на контрабанду. А от незаконне переміщення на територію України (тобто ввіз на її територію) предметів контрабанди, які виявлено під час митного контролю, утворює закінчений склад цього злочину.

З матеріалів провадження встановлено, що таблетки із вмістом наркотичного засобу бупренорфін було виявлено у спеціально підготовлених місцях автомобіля обвинувачених під час його огляду на  митниці.

Отже, за висновком ВС, оскільки вказаний наркотичний засіб було виявлено саме під час митного контролю, то суд вірно кваліфікував дії засуджених за ч. 3 ст. 305 КК України.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Огляд не пов’язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи не є втручанням у право на недоторканість житла чи іншого володіння особи

Опубліковано

on

От

26 травня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 761/12614/20 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на порушення під час проведення огляду місця події в приміщенні ломбарду.

Читайте також: Те, що особа дала згоду на проведення огляду житла, не значить, що можна проводити його обшук

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, осіб визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК.

У касаційній скарзі захисник зазначав, що огляд місця події, проведений в приміщенні ломбарду, за результатами якого було складено протокол, було здійснено без ухвали слідчого судді та дозволу власника, тому протокол та вилучені речі під час цієї слідчої дії потрібно визнати недопустимими доказами.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Проаналізувавши положення ст.ст. 233, 234, 237 КПК, Верховний Суд дійшов висновку, що основною метою обшуку як слідчої дії є саме відшукання певних предметів чи відомостей, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. При цьому обшук у будь-якому випадку пов`язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи.

Читайте також: Огляд житла без ухвали слідчого судді з метою перевірки повідомлення про смерть власника житла за згодою його близьких родичів є невідкладною слідчою дією

Огляду як слідчій дії також властиві певні ознаки, притаманні обшуку, зокрема він спрямований на виявлення та фіксацію певних відомостей про кримінальне правопорушення. Однак огляд не завжди пов`язаний із проникненням до житла чи іншого володіння особи, а тому не завжди спричиняє втручання у право на недоторканість житла чи іншого володіння.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, огляд місця події було проведено в приміщенні ломбарду. Слідчим було оглянуто виключно зовнішній вигляд ломбарду та зафіксовано, що потерпілий, який перебував у приміщенні ломбарду зі своїм батьком, викупив мобільний телефон, який, за словами потерпілого, належав йому і був у нього викрадений.

При цьому ця слідча дія проводилась в загальнодоступному місці, доступ до нього був вільний, проникнення до приміщень, доступ до яких будь-яким чином обмежений, не здійснювалось і відшукання предметів чи відомостей не проводилося.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Судова практика

Розбіжності обвинувачення в обвинувальному акті з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру є істотним порушенням вимог КПК

Опубліковано

on

От

21 квітня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 295/12923/19 частково задовольнив касаційну скаргу захисника у провадженні, в якому було два обвинувальних акти.

Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

LEX.ЮРИСТ

Сучасна онлайн-платформа для юриста.
Оновлення щоденно.

ДОКЛАДНІШЕ

Читайте також: Коли використання факсиміле підпису для посвідчення процесуальних документів не є істотним порушенням КПК?

У касаційній скарзі захисник зазначав, що у кримінальному провадженні  наявні два обвинувальні акти, затверджені одним прокурором, але різні за змістом, тоді як зміни обвинувачення у судовому розгляді не відбувалось, а сторона захисту була ознайомлена лише з одним із обвинувальних актів.

Найважливіші юридичні новини. Підписуйтесь на LexInform в Telegram

Верховний Суд встановив, що у провадженні дійсно складено два обвинувальних акта, затверджених однією датою прокурором, який у судовому засіданні пояснив, що вказані розбіжності між текстами обвинувальних актів є не істотними і не вплинуть на правильність кваліфікації дій особи.

Верховний Суд вказав, що викладення двох обставин, які підлягають доказуванню – місця вчинення кримінального правопорушення та мотиву його скоєння (п. 1, 2 ч. 1 ст. 91 КПК) – істотно відрізняються у повідомленні про підозру й обвинувальному акті, врученому обвинуваченому, та обвинувальному акті, направленому до суду.

Читайте також: Залучення експертом для консультації іншого спеціаліста без процесуального рішення слідчого не є істотним порушенням вимог КПК

Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК) по суті є консистенцією усього обвинувального акта.

Якщо мотив вчинення даного правопорушення не впливає на правильність його кваліфікації, то відсутність у сторони захисту відомостей про місце вчинення кримінального правопорушення позбавило її можливості висловити свою думку щодо правильності визначення територіальної підсудності, а, отже, і впевнитися, що суд, який розглядає справу, є судом, встановленим законом, як цього вимагає ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Незважаючи на те, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, а тим більше – в обвинувальних актах, врученому обвинуваченому і направленому до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки, коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК.

Читайте також: Відсутність постанови про призначення прокурора у кримінальному провадженні обумовлює недопустимими зібраних під час розслідування доказів

Структурні елементи, які входять до підозри та формалізуються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог ст. 278 КПК.

Щодо цього кримінального провадження, коли обвинувальний акт, направлений до суду, не є ідентичним обвинувальному акту, врученому обвинуваченому, та істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвів до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, у свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що в рамках існуючої законодавчої концепції виправлення цієї ситуації було б можливим лише шляхом зміни прокурором обвинувачення в суді. Проте, під час судового розгляду прокурором та судом порядку зміни обвинувачення, регламентованого ст.ст. 338, 341 КПК, дотримано не було.

                Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Читати далі

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

В тренді

© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2021
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.

Вже йдете? Перш ніж Ви підете ...

Запрошуємо до нашого каналу Telegram

Не варто пропускати жодної актуальної новини ;)
close-link