Судова практика
Наявність особистих неприязних стосунків між потерпілим та обвинуваченим не виключає кваліфікацію дій останнього в разі конфлікту як хуліганства
10 листопада 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 442/66/16-к відмовив у задоволенні касаційної скарги захисника, який наполягав, що обвинувачений не вчиняв хуліганства.
Вироком місцевого суду особу визнано винуватою і засуджено за ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою апеляційного суду вирок змінено, перекваліфіковано дії особи з ч. 2 ст. 121 ККУ на ч. 1 ст. 119 ККУ.
Згідно з вироком, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, фігурант безпричинно завдав один удар кулаком в обличчя потерпілого, спричинивши йому фізичний біль. Продовжуючи свої злочинні дії, безпричинно умисно завдав один удар кулаком в обличчя іншому потерпілому, внаслідок чого останній упав на землю, вдарившись головою об дерев’яний піддон, що знаходився біля металевого кіоску вказаного магазину, в результаті чого отримав тяжке тілесне ушкодження, що спричинило його смерть.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що обвинувачений відчував до потерпілого особисту неприязнь, оскільки той безпідставно заволодів його телефоном і саме у зв`язку з цим виникла конфліктна ситуація між ними в результаті якої тілесних ушкоджень потерпілому заподіяно не було. З огляду на це, вважав, що обвинувачений також не вчиняв хуліганства щодо іншого потерпілого, який за власною ініціативою став учасником конфлікту, а тому судові рішення в частині засудження особи за ч. 1 ст. 296 КК України підлягають скасуванню, а провадження в цій частині закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Верховний Суд вказав, що суб’єктивна сторона хуліганства характеризується умисною виною і мотивом явної неповаги до суспільства. Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу.
Тому наявність особистих неприязних стосунків між особами само по собі ще не свідчить про відсутність хуліганського мотиву в діях обвинуваченої особи, адже для визначення мотиву злочинних дій потрібно враховувати їх характер та спосіб вчинення, причини, що спонукали особу вчинити певні дії, поведінку обвинуваченого та потерпілих до і під час події.
За матеріалами провадження встановлено, що обвинувачений прибув у центр селища, де неподалік магазину, що знаходиться в людному місці, виявив потерпілого, який після футболу знайшов і забрав телефон обвинуваченого, а в подальшому призначив йому зустріч для передачі знайденого. Після того як потерпілий, який не мав наміру залишати собі знайдений телефон, добровільно намагався передати його обвинуваченому, останній безпричинно наніс удар потерпілому в голову, спричинивши фізичний біль, а після цього безпричинно наніс удар іншому потерпілому, який зробив зауваження щодо припинення хуліганських дій, від якого останній упав, ударився головою об дерев’яний піддон та отримав тяжке тілесне ушкодження, яке в подальшому спричинило його смерть.
Зазначене дає підстави для висновку про наявність у діях обвинуваченого мотиву явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
Підготував Леонід Лазебний
