Судова практика
Не може бути підставою для припинення чи заборони діяльності підприємства лише факт шкідливого впливу такої діяльності на довкілля
18 листопада 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 283/518/17-ц відмовив у задоволенні касаційної скарги на рішення судів, якими відмовлено у задоволенні позову особи в частині припинення діяльності юридичних осіб.
Особа звернулася до суду з позовом до ПрАТ, ТОВ про припинення діяльності юридичних осіб та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що поряд з будинком позивача побудовано та працює ПрАТ, на території якого розпочато будівництво деревообробного комбінату ТОВ. Згідно з вимірами радіаційного забруднення потужність експозиційної дози зовнішнього гамма-випромінювання під водостоками навколо будинку в деяких точках більше ніж у шість разів перевищує середньорічний обласний показник. ПАТ є забруднювачем атмосферного повітря NO2, CO, SO2, твердими суспендованими частинками, що підтверджується екологічним паспортом; у своєму виробництві використовує небезпечну хімічну речовину.
Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково – стягнуто з ПрАТ, ТОВ моральну шкоду; у решті позовних вимог відмовлено, оскільки самий лише факт впливу виробничої діяльності на довкілля без встановлення значення такого впливу при наявності всіх належних чинних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що судами першої та апеляційної інстанцій не повно враховано висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 17 травня 2019 р. у справі № 826/3031/18.
Верховний Суд вказав, що за змістом п. «а», «з» ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природнього середовища» можна дійти висновку, що природоохоронне законодавство визначає дві різні підстави відповідальності, за наявності яких виникає обов’язок з відшкодування шкоди, а саме: у зв’язку з встановленням факту негативного впливу на навколишнє природне середовище, що є підставою для відшкодування шкоди особі, завданою порушенням права на безпечне довкілля, а також, встановленням фактів завдання шкоди здоров’ю чи майну громадян унаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Суд встановив, що позивачем доведено факт порушення відповідачами вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони атмосферного повітря і причинно-наслідковий зв’язок між виробничою діяльністю ПрАТ і ТОВ, з однієї сторони, та забрудненням атмосферного повітря і стану довкілля на території садиби позивача, з іншої.
У справі № 826/3031/18, на яку посилався позивач у касаційній скарзі, ВС погодився із висновками судів попередніх інстанцій, які, керуючись ч. 2 ст. 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», встановили наявність підстав для часткового зупинення в судовому порядку господарської діяльності відповідача. Суди зазначили як підставу задоволення такого позову, що відповідачу неодноразово надавалася можливість усунути виявлені порушення закону, проте станом на час звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з цим позовом виявлені порушення були усунуті відповідачем не у повному обсязі, а також дозвіл на викиди було анульовано.
Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог про припинення діяльності юридичних осіб про те, що сам факт негативного впливу виробничої діяльності на довкілля за наявності всіх належних дозвільних документів не може бути підставою для припинення чи заборони здійснення такої діяльності.
Посилання скаржника на ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», як на підставу для задоволення вимоги про зупинення діяльності відповідачів, є необґрунтованими за відсутності достатніх доказів наявності значного негативного впливу діяльності відповідачів на життя і здоров`я населення чи довкілля.
Отже, ВС дійшов висновку, що встановивши наявність у відповідачів всіх належних чинних дозвільних документів за відсутності доведеного значного негативного впливу виробничої діяльності відповідачів на довкілля, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для припинення чи заборони здійснення такої діяльності відповідачів.
Підготував Леонід Лазебний
