Судова практика
Не можуть бути застосовані заходи забезпечення позову, які зупиняють або унеможливлюють реалізацію рішення про примусове відчуження майна, в умовах воєнного стану
11 червня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 911/3162/24 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка подала заяву про застосування недопустимих заходів забезпечення позову.
Дружина учасника ТОВ позивалася до ГУР МО України, іншого учасника ТОВ та самого ТОВ про визнання недійсним рішення про внесення нерухомого майна до статутного капіталу товариства та витребування спільного сумісного майна подружжя із чужого незаконного володіння.
Одночасно позивачка звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на спірні квартири, заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо них, а також заборонити ГУР МО України проводити ремонтні роботи, вселяти чи виселяти осіб та змінювати їх місце проживання. Заявниця мотивувала це тим, що відповідач вчиняє дії щодо подальшої передачі майна до комунальної власності, що може унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
Читайте також: Примусове відчуження або вилучення майна в умовах воєнного стану: хто наділений цим правом і як отримати компенсацію?
Місцевий господарський суд своєю ухвалою заяву про забезпечення позову задовольнив. Апеляційний господарський суд скасував цю ухвалу та відмовив у забезпеченні позову, вказавши що заявлені заходи фактично спрямовані на блокування наслідків примусового відчуження майна в умовах воєнного стану, що прямо заборонено за процесуальним законом.
У касаційній скарзі позивачка наполягала, що постанова суду апеляційної інстанції є такою, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, а вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову є необхідними, зважаючи на поведінку ГУР, заходи відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема вимогам розумності, співмірності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог майнового характеру, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Верховний Суд зазначив, що інститут забезпечення позову спрямований на гарантування ефективного захисту прав особи та можливості виконання майбутнього судового рішення, однак застосування таких заходів можливе лише за умови дотримання встановлених законом обмежень.
Водночас норма ч. 15 ст. 137 ГПК України прямо забороняє забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна, ухвалених відповідно до Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Згідно з матеріалами справи спірні квартири було примусово відчужено для потреб держави наказом ГУР МО України під час дії воєнного стану, а право державної власності на них зареєстровано у встановленому законом порядку. Крім того, законність відповідного рішення про примусове відчуження вже була предметом судового розгляду в іншій справі, у якій у задоволенні вимог про його скасування відмовлено.
Верховний Суд наголосив, що накладення арешту на спірне майно, заборона державної реєстрації прав, проведення ремонтних робіт чи інших дій щодо цього майна за своїми правовими наслідками фактично перешкоджали б реалізації рішення про примусове відчуження майна, а тому є недопустимими заходами забезпечення позову.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 22 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
