Судова практика
Не встановлення компетентними органами меж населеного пункту не означає, що вони відсутні
Якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.
3 березня 2020 р. Верховний Суд у справі № 367/6388/16-а задовольнив частково касаційну скаргу прокурора, вказавши, що якщо межі населених пунктів не встановлені в порядку, визначеному ЗК України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів.
Прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення міської ради, що стосувалися розробки детального плану території забудови міського кварталу. Вмотивував позов тим, що вказані земельні ділянки мають цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, а тому віднесення цих земельних ділянок згідно з оскаржуваним рішенням до території житлової та громадської забудови є незаконним.
Постановою міського суду, залишеною без змін апеляційним адміністративним судом, у задоволенні позову відмовлено на підставі розшифровки перших десяти знаків кадастрових номерів цих земельних ділянок (код одиниці адміністративно-територіального устрою України), яка привела суди до висновку, що спірні земельні ділянки знаходяться в адміністративних межах міста, а тому прийняття оскаржуваних рішень належить до повноважень відповідача.
Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Верховний Суд визнав помилковим підхід судів попередніх інстанцій, які з`ясовували питання щодо належності спірних земельних ділянок до території міста на підставі розшифровки перших десяти знаків кадастрових номерів цих земельних ділянок, тоді як питання стосовно належності спірних земельних ділянок до території міста є визначальним у цьому спорі.
Зокрема, частинами 4, 6 ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що кадастрові номери земельним ділянкам присвоює державний кадастровий реєстратор.
Однак, він не наділений повноваженнями встановлювати межі населених пунктів або визначати належність певної земельної ділянки до території населеного пункту. А тому, присвоєння державним кадастровим реєстратором земельним ділянкам кадастрових номерів, у яких перші десять цифр свідчать розташування в межах міста, не є безспірним свідченням розташування цих ділянок в межах міста.
Частиною 1 ст. 174 ЗК України встановлено, що рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.
Таким чином, законом регламентовано порядок встановлення меж населених пунктів. Судам же необхідно встановити, чи були встановлені межі населених пунктів у встановленому законом порядку, після чого з`ясувати, у межах якого з них перебуває спірна земельна ділянка.
Водночас, у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів. Так, відсутність реалізації компетентними органами своїх повноважень щодо встановлення меж міста не свідчить про фактичну відсутність таких меж.
Отже, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
