Судова практика
Ухвалу про внесення виправлень у судове рішення слід оскаржувати в тому самому порядку, що й виправлене судове рішення
5 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 362/2179/17 частково задовольнив касаційну скаргу захисника на ухвалу апеляційного суду, якою помилково відмовлено у відкритті провадження за скаргою на ухвалу суду про внесення виправлень.
Ухвалою міськрайонного суду призначено судовий розгляд стосовно особи та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Крім того, ухвалою цього ж суду відмовлено в задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді.
Ухвалами цього ж суду виправлено описку у вступній та описовій частинах ухвали, яка стосується відмови у скасуванні арешту майна і у вступній, описовій та резолютивній частинах ухвали, яка стосується призначення кримінального провадження до судового розгляду та застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальних провадженнях за обвинуваченням особи, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229, ч. 4 ст. 358 КК України, у написанні по батькові обвинуваченого.
Апеляційний суд відмовив у відкритті провадження за скаргою захисника обвинуваченого на ухвали про виправлення описок з посиланням на те, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог ст. 392 КПК України, а саме подана на судові рішення, які не підлягають оскарженню в апеляційному порядку.
У касаційній скарзі захисник посилався на ч. 3 ст. 379 КПК України, згідно з якою ухвала суду про внесення виправлень підлягає оскарженню.
Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з логічного, телеологічного та системного тлумачення положень ч. 3 ст. 379 КПК ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень.
Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни, а тому оцінка правомірності постановлення такої ухвали з точки зору її змісту у випадку її оскарження в апеляційному чи касаційному порядку має здійснюватися одночасно з оцінкою змісту виправленого судового рішення.
Отже, оскарження ухвали про внесення виправлень у судове рішення має здійснюватися в тому ж порядку, що і виправлене судове рішення, у тому числі з урахуванням інстанції суду, який прийняв таке рішення. Дотримання відповідного порядку оскарження може бути поєднано з наявністю відповідних обмежень права на оскарження тих чи інших судових рішень, крім випадків, коли суд, постановляючи ухвалу про внесення виправлень у судове рішення, вийшов за межі наданих йому законом повноважень.
Оскільки ухвала місцевого суду про виправлення описки у вступній та описовій частинах ухвали цього суду, яка стосується скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, то так само не підлягає окремому апеляційному оскарженню й ухвала суду про виправлення описки в зазначеному судовому рішенні.
Водночас захисником було оскаржено в апеляційному порядку дві ухвали місцевого суду. Так, однією з них виправлено описку у вступній, описовій та резолютивній частинах ухвали місцевого суду, яка стосується призначення кримінального провадження до судового розгляду та застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оскільки ухвала місцевого суду в частині застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає апеляційному оскарженню (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2020 р., справа № 505/2898/19), то так само й ухвала міськрайонного суду про виправлення описки до неї також підлягає оскарженню.
За таких обставин апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Підготував Леонід Лазебний
