Судова практика
Не вважається порушенням права на захист обвинуваченого його подальша незгода з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту
28 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 341/2192/19 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який посилався на невиконання професійних обов’язків його попередником.
Місцевий суд, з рішенням якого погодився й апеляційний, визнав винуватим та засудив особу за вчинення ДТП, внаслідок якого потерпілі отримали тілесні ушкодження, від яких двоє померли (ч. 3 ст. 286 КК).
У касаційній скарзі новий захисник посилався на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке вбачав в неякісному забезпеченні права на захист обвинуваченого попереднім адвокатом.
Верховний Суд вказав, що відповідно до матеріалів провадження, 4 вересня 2019 р. обвинувачений уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом, який здійснював захист обвинуваченого до ухвалення вироку. Під час судового розгляду обвинувачений на дії адвоката не скаржився, від послуг останнього не відмовлявся, не просив залучити йому безоплатного захисника.
Читайте також: У справах про порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту водіями автотехнічна експертиза не є обов’язковою
Верховний Суд звернув увагу, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних та достатніх можливостей із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов’язковою, захищатися від обвинувачення в передбачений законом спосіб. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.
Об’єктивних даних про неналежне виконання захисником професійних обов’язків адвоката і порушення, про які йдеться в касаційних скаргах, що могли призвести до істотного обмеження прав обвинуваченого, передбачених ст. 6 ЄКПЛ, ст. 59 Конституції України і ст. 20 КПК, у матеріалах справи не міститься.
Верховний Суд критично поставився до тверджень сторони захисту з приводу того, що написана захисником апеляційна скарга підтверджує неякісний захист прав та інтересів обвинуваченого, оскільки в ній зазначено про необхідність зміни вироку в частині призначеного покарання на більш тяжке покарання (в мінімальних межах санкції ч. 3 ст. 286 КК) із застосуванням ст. 75 КК, хоча місцевий суд призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК, тому що розгляд кримінального провадження щодо обвинуваченого в суді апеляційної інстанції здійснювався за апеляційними скаргами обвинуваченого та прокурора. Під час апеляційного розгляду адвокат участі в судових засіданнях не брав.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що в суді апеляційної інстанції захист прав та інтересів обвинуваченого здійснював адвокат, якого обвинувачений залучив сам шляхом підписання договору про надання правової допомоги від 31 травня 2021 р., а з 6 вересня 2021 р. – інший адвокат, тобто обвинувачений не був обмежений у праві на захист, який сам реалізовував.
Водночас клопотань від обвинуваченого про залучення йому захисника матеріали провадження також не містять, а, зважаючи на ст. 52 КПК, конкретно в цьому кримінальному провадженні участь захисника не є обов’язковою, тому суд не зобов’язаний був за власною ініціативою призначати обвинуваченому захисника.
Підготував Леонід Лазебний
