Судова практика
Не виникає права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, у особи, яка вважає себе потерпілою, доки факт злочину належно не встановлено
7 листопада 2022 р. Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 757/59343/19-ц сформулював висновки щодо застосування ч. 2 ст. 1177 ЦК України.
Особа звернулася до суду із позовом до держави Україна про відшкодування шкоди, завданої їй в результаті вчинення злочину, оскільки на момент звернення до суду з позовом у кримінальному провадженні не розпочався судовий розгляд, а здійснюється досудове розслідування, обвинувальний акт не складений, шкода, завдана їй внаслідок вчинення кримінального правопорушення (шахрайство в особливо великому розмірі), не відшкодована підозрюваним.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки держава Україна не гарантує безумовного права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої злочином, а умови і порядок відшкодування такої шкоди державою не визначені.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав, апеляційний суд зазначив, що суд не встановив підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 1177 ЦК України, оскільки немає судового рішення (вирок, постанова), яке набрало законної сили, яким би було встановлено подію злочину (кримінальне правопорушення), та яким би особу було визнано винною у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого нормами КК України, та завдання, внаслідок винних протиправних дій особи, збитків позивачу.
Читайте також: Кошти, витрачені потерпілим на благодійність, не можуть бути стягнуті в межах задоволення цивільного позову у кримінальному провадженні
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Об’єднана палата ВС погодилася з висновками апеляційного суду про те, що не настали ті обставини, за яких особа може звернутися до суду за захистом своїх прав у обраний нею спосіб.
Водночас Об’єднана палата ВС визнала за необхідне змінити оскаржувану постанову апеляційного суду, виключивши з підстав відмови у задоволенні позову недоведеність позовних вимог.
З її висновком, аналіз обставин справи та зміст норм цивільного права дають підстави для висновку, що спосіб захисту прав та інтересів, про застосування якого просила позивачка, є належним та правомірним, проте право на позов у останньої не виникло у матеріально-правовому розумінні у зв’язку з ненастанням тих обставин, з якими пов’язується пред’явлення позову в порядку ч. 2 ст. 1177 ЦК України, а тому й не підлягає судовому захисту, що й є правомірною підставою для відмови в такому позові.
Суд виходив з доцільності розрізняти пред’явлення позову до виникнення права на такий позов, з одного боку, та недоведеності позовних вимог, з іншого.
У першому випадку позовну заяву пред’являє особа до виникнення права на позов у матеріально-правовому сенсі. У другому випадку позов подає особа, яка має право на судовий захист свого суб’єктивного права чи законного інтересу, проте під час розгляду справи такою особою не доведено належними та допустимими доказами правомірності надання їй судового захисту задля відновлення порушеного права чи інтересу.
За загальним правилом державу не може бути визнано винною за дії приватних осіб з покладенням на неї обов’язку з відшкодування завданої злочинами шкоди, держава не бере на себе обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням. Однак із загального правила існують винятки, про що законодавець зазначив у нормі ч. 2 ст. 1177 ЦК України, коли держава компенсує потерпілому шкоду, завдану йому кримінальним правопорушенням.
Необхідною умовою для застосування ч. 2 ст. 1177 ЦК України є наявність вироку суду, що набрав законної сили, або постанови слідчого, дізнавача, прокурора чи ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, яким встановлено те, що особа є винуватою у вчиненні кримінального правопорушення або, і це є найголовнішим, встановлено сам факт вчинення стосовно потерпілої особи кримінального правопорушення.
Невирішення судом або зазначеними посадовими особами описаних питань та неухвалення відповідних процесуальних рішень апріорі не дає змоги застосувати правило ч. 2 ст. 1177 ЦК України, а тому право на позов відповідно до цієї правової норми у позивачки не виникає.
Підготував Леонід Лазебний
