Судова практика
Не з’ясування причин відмови обвинуваченого від апеляційної скарги захисника та розуміння ним правових наслідків такої відмови дає підстави для скасування рішення
3 грудня 2019 р. Верховний Суд у справі № 187/1501/15-к скасував вирок апеляційного суду, оскільки відмова обвинуваченого, без обґрунтування, від апеляційної скарги викликала сумніви, чи дійсно він розумів правові наслідки такої відмови.
Обвинувачений, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, з метою налякати та зупинити іншу особу, яка здійснювала погрози в його адресу, маючи з собою мисливську рушницю зарядив її та здійснив постріл у ноги потерпілого, завдавши останньому тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком суду першої інстанції його було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та звільнено від відбування покарання з випробувальним строком на підставі ст. 75 КК.
Справа неодноразово була предметом розгляду судами апеляційної та касаційних інстанцій.
В касаційній скарзі засуджений та його захисник просили судові рішення щодо засудженого скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, зокрема, через те, що всупереч вимогам ст. 404 КПК апеляційний суд безпідставно не розглянув апеляційну скаргу захисника, а натомість ініціював питання про відмову від неї. Крім того, вказували, що в апеляційному суді захисник участі не брав і від своєї апеляційної скарги не відмовлявся; головуюча суддя не роз’яснила засудженому наслідків такої відмови від апеляційної скарги захисника, не з’ясувала у нього, чи продовжує адвокат надавати засудженому правничу допомогу. В зв’язку з наведеним, на думку захисника, було порушено право засудженого на захист.
Верховний Суд з’ясував, що на вирок місцевого суду захисником було подано апеляційну скаргу, в якій він просив вирок районного суду щодо засудженого скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати засудженого невинуватим та виправдати. Зокрема, захисник зазначав, що засуджений діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від протиправної поведінки потерпілого.
Під час апеляційного розгляду від адвоката надійшло повідомлення про те, що договір про надання правової допомоги, укладений між ним і засудженим припинив свою дію, й адвокат просив розгляд справи провести за його відсутності.
Водночас обвинувачений подав до апеляційного суду клопотання про врахування часу перебування його на обліку в районному центрі органу пробації та про зарахування строку попереднього ув’язнення.
У судовому засіданні апеляційного суду клопотання обвинуваченого було оголошено. Однак, з приводу цього клопотання головуючим не було з’ясовано думку учасників судового провадження та воно взагалі залишилося не вирішеним.
Досліджуючи матеріали справи, Колегія суддів ВС зробила висновок, що в ході судового засідання у формі навідного питання до обвинуваченого судом фактично було поставлено на обговорення питання про відмову від апеляційної скарги захисника, хоча жодних даних про те, що цей захисник чи обвинувачений мали намір відмовитися від вказаної апеляційної скарги в апеляційному суді, не було.
При цьому апеляційний суд не з’ясував у обвинуваченого, чи є добровільною його заява про відмову від апеляційної скарги захисника та чи розуміє він наслідки такої відмови, про що правильно зазначають у касаційних скаргах засуджений та його захисник.
У подальшому суд апеляційної інстанції прийняв відмову обвинуваченого від апеляційної скарги захисника, а відтак апеляційний розгляд здійснювався лише за апеляційною скаргою прокурора, в якій ставилося питання про м’якість призначеного засудженому покарання внаслідок неправильного застосування ст. 75 КК.
На думку Верховного Суду, за вказаних обставин виникають обґрунтовані сумніви у тому, що обвинувачений з власної волі, усвідомлено та розуміючи правові наслідки, висловив позицію щодо відмови від апеляційної скарги захисника. Таким чином наявні порушення апеляційним судом нормативних приписів, які є складовими засад змагальності та диспозитивності кримінального провадження (ч. 6 ст. 22, ч. 1 і ч. 3 ст. 26 КПК).
Недотримання цих засадничих положень доводить істотність порушення вимог кримінального процесуального закону та наявність підстав для скасування судового рішення.
Підготував Ярослав Степанніков
