Судова практика
Недопустимим є доказ алібі обвинуваченого, наданий під час судового засідання без підтвердження способу та порядку його отримання
5 вересня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 333/1286/21 залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який надав документ, який підтверджував непричетність засудженого до злочинів.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 289 КК України.
У касаційній скарзі захисник стверджував, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги наявність фото й відповідної довідки, що підтверджують алібі засудженого, оскільки той перебував в реабілітаційному центрі для лікування алко- та наркозалежних, що виключає можливість вчинення ним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Верховний Суд вказав, що надана стороною захисту в судовому засіданні як доказ роздрукована фотографія не відповідає вимогам ст. 86, 94, 99 КПК України, оскільки стороною захисту не надано доказів того, яким шляхом в розумінні ч. 3 ст. 93 КПК України та в якому порядку передбаченому КПК України (ч. 1 ст. 86 КПК України) отримано відповідний доказ.
Також стороною захисту відповідно до вимог ст. 99 КПК України не надано мобільний телефон, в якому зберігається вказане зображення (марка, ідентифікаційні ознаки, власник тощо) та не заявлено відповідне клопотання для його отримання, в порядку, передбаченому ст. 333 КПК України.
Разом з тим, довідка, яка надана стороною захисту в судовому засіданні як доказ, не відповідає вимогам ст. 86, 94 КПК України, оскільки відповідно до показань свідків сторони захисту та засудженого, останній перебував в реабілітаційному центрі для лікування алко- та наркозалежних, який знаходиться в м. Нікополі, вул. Херсонська, буд. 4а, а надана директором благодійного фонду довідка про те, що засуджений перебував у реабілітаційному центрі для алко- та наркозалежних за адресою: Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Козацька, буд. 30б.
Пояснення свідків щодо часу перебування засудженого в реабілітаційному центрі є непослідовними та неконкретними, оскільки вони не змогли надати суду переконливих свідчень щодо причини запам`ятовування точної дати його перебування в реабілітаційному центрі «Пробудження» для лікування алко – та наркозалежних – 07 вересня 2020 р. При цьому ці свідки переважно вказували на загальний термін його перебування в реабілітаційному центрі, і чітко не вказували на його перебування там в день вчинення кримінальних правопорушень, а саме 10 вересня 2020 р.
Читайте також: Недопустимим доказом є протокол пред’явлення особи для впізнання, який не містить опису всіх осіб, які пред’являлися
Під час досудового розслідування стороною захисту не заявлялось відповідне клопотання про допит як свідків зазначених осіб, а тому орган досудового розслідування був позбавлений можливості перевірити алібі фігуранта.
Стороною захисту також не заявлялося клопотання щодо допиту як свідка директора благодійного фонду щодо обставин перебування засудженого в реабілітаційному центрі.
При цьому суд першої інстанції здійснив оцінку наданої стороною захисту роздрукованої фотографії із зображенням засудженого та довідки благодійного фонду й дійшов висновку про неналежність та недопустимість їх як доказів на підтвердження алібі засудженого.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
