Судова практика
Недотримання працівниками банку вимог профільного законодавства не може покладати тягар відповідальності на сумлінного споживача фінансових послуг
11 грудня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/8709/19 задовольнив касаційну скаргу представника позивача, який не видавав довіреність, на підставі якої банк видав депозитний вклад та нараховані за ним проценти.
Особа звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення заборгованості за договором банківського вкладу (депозиту), оскільки відповідач свої зобов’язання за договором не виконав, сума вкладу та нараховані проценти не виплачені.
Районний суд, з рішенням якого погодився апеляційний суд, у задоволенні позову відмовив у зв’язку з тим, що позивачем не доведено факту неналежного виконання банком своїх зобов’язань за депозитним договором, а судом не встановлено порушень постанови Правління Національного банку України від 25 вересня 2018 р. № 103 зі сторони відповідача.
Депозитні кошті, належні позивачу, у банку отримав його уповноважений представник на підставі довіреності від імені позивача, надавши паспорт, інші особисті дані, всі депозитні рахунки.
Розглянувши касаційну скаргу представника позивача, Верховний Суд вказав, що зі змісту ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції на час видачі коштів) вбачається, що банкам забороняється проводити фінансові операції з готівкою (готівковими коштами) з клієнтами-юридичними чи фізичними особами у разі коли виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.
На час видачі АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів особі, як начебто довіреній особі позивача, порядок відкриття та закриття банками поточних та вкладних (депозитних) рахунків регулювалось Інструкцією про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492.
Згідно з п. 9 Інструкції операції за рахунками клієнтів фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, – іншими уповноваженими на це особами. Довіреність може бути засвідчена уповноваженим працівником банку, якщо вона складається в банку (у присутності власника рахунку та довірених осіб). Така довіреність додаткового засвідчення не потребує.
Пунктом 111 Інструкції було визначено, що видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально.
Представники клієнта мають подати уповноваженому працівникові банку документи, що підтверджують їх повноваження (п. 30 Інструкції).
Зі змісту ч. 1 ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (у редакції на час видачі коштів) вбачається, що фінансова операція з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів) підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо зокрема сума, на яку вона здійснюється дорівнює чи перевищує суму в іноземній валют, еквівалентну 150000 гривень, якщо має ознаки фінансових операцій з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).
У цій справі сума виданої банком готівки в іноземній валюті перевищує суму, еквівалентну 150000 гривень, а тому відповідач, як суб’єкт первинного фінансового моніторингу повинен здійснити обов’язковий фінансовий моніторинг, верифікацію і ідентифікацію особи, яка діяла як представник клієнта, перевірити на підставі офіційних документів наявність у цієї особи відповідних повноважень, а також здійснити ідентифікацію особи, від імені або за дорученням якої проводиться фінансова операція.
Банком було проведено ідентифікацію та верифікацію особи, як клієнта банку, перевірено надану довіреність.
Незважаючи на наведене, Верховний Суд дійшов до висновку, що здійснені банком дії тим не менше призвели до видачі коштів не вкладнику, позивачу, а невстановленій особі за підробленим паспортом, що сторонами не заперечується і підтверджується процесуальними діями, вчиненими в рамках кримінального провадження, та службовим розслідуванням.
Оскільки належні позивачу грошові кошти за договором розміщення на депозитному вкладі відповідач видав невстановленій особі, що банком не заперечувалося, висновки судів попередніх інстанцій про доведеність виконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем та правомірність дій банку щодо видачі суми депозитного вкладу представнику позивача є такими, що суперечать положенням ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 1058 ЦК України, а також умовам укладеного між сторонами договору.
Саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право видавати кошти за вимогою клієнта, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, а тому недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності не може покладати тягар відповідальності на сумлінного споживача.
Отже, Верховний Суд оскаржувані судові рішення скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
