Судова практика
Неможливо застосувати спеціальну конфіскацію до автомобіля, який є спільною сумісною власністю подружжя
19 червня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 676/4542/22 скасував ухвалу апеляційного суду, який неправильно вирішив питання про застосування спеціальної конфіскації, і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вироком міськрайонного суду особу засуджено за ч. 4 ст. 185 КК. Відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК застосовано спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучено у власність держави 10 851 грн, що відповідає вартості 1/2 частини майна – автомобіля.
Ухвалою апеляційного суду вирок у частині застосування спеціальної конфіскації змінено. Відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК ухвалено застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави 1/2 частину автомобіля.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції безпідставно ухвалив конфіскувати 1/2 частину автомобіля, оскільки він є неподільною річчю, частина якої належить свідку на праві спільної сумісної власності.
Верховний Суд вказав, що ч. 2 ст. 96-2 КК визначено, що у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що на ім’я засудженого зареєстровано автомобіль марки «ВАЗ 21063». Також під час розгляду кримінального провадження судом встановлено, що засуджений перебуває у зареєстрованому шлюбі зі свідком.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, свідок під час її допиту зазначила, що вказаний автомобіль був придбаний з чоловіком за спільні кошти та є спільним сумісним майном. При цьому свідок категорично ствердила про те, що не була обізнаною, що її чоловік буде використовувати автомобіль під час вчинення кримінального правопорушення. Доказів цього не було надано й стороною обвинувачення в ході судового розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК майно набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Крім того, відповідно до ст. 183 ЦК неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Ухвалюючи рішення про застосування спеціальної конфіскації 1/2 частини автомобіля, апеляційний суд не взяв до уваги положень вищевказаних норм та не врахував вимоги ч. 2 ст. 96-2 КК, свого рішення належним чином не мотивував, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Застосовуючи конфіскацію саме 1/2 частини автомобіля, суд апеляційної інстанції фактично вказав, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя, який набутий під час шлюбу, а тому обвинувачений та свідок володіють цим майном у рівних частках.
Проте, наведені вище норми передбачають застосування спеціальної конфіскації до знаряддя вчинення злочину, а не до його окремої частини, оскільки така конфіскація направлена насамперед на примусове, безоплатне вилучення майна у власність держави, з метою перешкодити засудженій особі у подальшому використовувати таке майно для здійснення злочинної діяльності.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
