Необґрунтовано завищена сума стягнення не є порушенням з боку державного виконавця

Верховний Суд також визнав, що відсутність доказів подання заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем безпосередньо до відділу примусового виконання рішень не є підставою для визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

7 лютого 2018 р. Верховний Суд своєю постановою у справі № 754/8251/16-ц скасував ухвалу районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Позивач звернувся до суду із заявою, у якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Рішенням районного суду вимоги позивача задоволені, ухвалою апеляційного суду рішення залишено без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про відкриття виконавчого провадження подана особою без належних повноважень, а також суд дійшов висновку, що державним виконавцем при відкритті виконавчого провадження було порушено вимоги статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» і необґрунтовано завищено суму стягнення.

Дійшовши висновку про те, що заяву про відкриття виконавчого провадження подано неповноважною особою, суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що матеріали виконавчого провадження не містять доказів подання заяви про відкриття виконавчого провадження стягувачем безпосередньо до відділу примусового виконання рішень у строк та за встановленими правилами. Однак такі висновки судів всупереч вимогам ч. 4 ст. 60 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України ґрунтувалися на припущеннях.

Верховним Судом встановлено, що заяву про відкриття виконавчого провадження підписано повноважною особою на підставі довіреності.

Суди, зазначаючи про те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було порушено положення ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема завищено суму стягнення, не врахували, що законом не передбачено можливість державного виконавця самостійно визначати суму заборгованості.

Таким чином, суди у порушення вимог ст.ст. 60, 212-214, 303, 316 ЦПК України, належним чином своє рішення не мотивували, не зазначили, яку норму матеріального права порушено стягувачем при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження. Отже, рішення суду всупереч закону ґрунтувалося на припущеннях.

Виходячи з цього, Верховний Суд постановив скасувати ухвали районного та апеляційного судів.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути