Судова практика
Непроведення розрахункових операцій через РРО має ту саму об’єктивну сторону, що й неоприбуткування готівки у касі
20 травня 2020 р. Велика Палата Верховного Суду у справі № 1340/3510/18 відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 р. № 21-77а13 щодо відповідальності суб’єктів господарювання за неоприбуткування у касах готівки.
ГУ ДФС у Львівській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця. На підставі акту перевірки відповідними податковими повідомленнями-рішеннями фізичну особу-підприємця було притягнуто до відповідальності за порушення пункту 2.6 Положення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 та застосовано штраф на підставі ч. 2 ст. 1 та абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 р. № 436/95.
Також, іншим податковим повідомленням-рішенням особу було притягнуто до відповідальності за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вважаючи ці податкові повідомлення-рішення протиправними позивач оскаржив їх до суду. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову було відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо скасування застосованої суми штрафних санкцій за порушення пункту 2.6 Положення № 637, суди виходили з того, що із прийняттям Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР, Указ № 436/95 продовжував застосовуватись, оскільки Законом № 265/95-ВР, так само як і положеннями інших законів України, не визначено серед правопорушень неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке правопорушення.
Велика Палата Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги підприємця дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку Верховного Суду України щодо відповідальності суб’єктів господарювання за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 квітня 2013 р. № 21-77а13.
Велика Палата зазначила, що аналіз положень Указу № 436/95 і Закону № 265/95-ВР свідчить про те, що об’єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абз. 3 ст. 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, фактично полягає у одних і тих самих діях.
За таких обставин, колегія прийшла до висновків, що положення Указу Президента України № 436/95 яке передбачає відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки, не підлягає застосуванню у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Підготував Леонід Лазебний
