Судова практика
Неприпустимим є звільнення за амністією матері, підозрюваній в незаконному вивезенні за кордон своєї дитини, без з’ясування, чи було посягання на інтереси дитини
22 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 715/3085/21 задовольнив частково касаційну скаргу прокурора на рішення апеляційного суду, постановлене без ретельного з’ясування всіх обставин справи.
Місцевий суд відмовив у задоволенні заяви захисника в інтересах підозрюваної про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2011 році» у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК.
Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, задовольнив заяву захисника, на підставі п. «в» ст. 1, ст. 6, 8 Закону України «Про амністію у 2011 році» звільнив фігурантку від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК, а кримінальне провадження – закрив.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд апеляційної інстанції безпідставно звільнив особу від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 332, ч. 3 ст. 358 КК, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», не перевіривши при цьому, чи не вчиняла вона кримінальні правопорушення, що посягають на охоронювані інтереси неповнолітньої дитини.
Читайте також: Суд може відмовити особі в задоволенні клопотання про застосування амністії лише якщо до такої особи амністію не може бути застосовано
Верховний Суд вказав, що згідно з п. «д» ст. 7 цього Закону амністія не може бути застосована до осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.
Ухвалою місцевого суду відмовлено у задоволенні заяви захисника в інтересах фігурантки про застосування до неї Закону України «Про амністію у 2011 році», зокрема з тих підстав, що вчинені підозрюваною дії посягали на права та інтереси дитини.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що фігурантка підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», однак не спростував висновків суду першої інстанції про те, що дії фігурантки, пов’язані з незаконним переправленням через державний кордон України її малолітньої дитини, тобто посягали на її законні права та інтереси.
В ухвалі суду апеляційної інстанції відсутній аналіз зазначеного питання.
Відповідно до положень ст. 1–9 Конвенції ООН «Про права дитини» держави-учасниці зобов’язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Також держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню.
Згідно зі ст. 16 Конвенції ООН жодна дитина не може бути об’єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.
Крім того, відповідно до положень Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.
Отже, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
