Судова практика
Нерозгляд судом клопотання засудженого про заміну захисника є істотним порушенням права на захист
20 травня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду задовольнив касаційну скаргу засудженого у справі № 525/897/19, де суд прийняв рішення про продовження розгляду кримінального провадження за участю захисника, щодо компетентності якого засуджений висловив сумнів і недовіру.
Вироком суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 1 ст. 121 КК та ч. 2 ст. 185 КК.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, фігурант, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на подвір`ї домоволодіння, під час спілкування з потерпілим , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, наніс потерпілому не менше п`яти ударів руками та ногами в різні частини тіла, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, які є небезпечними для життя в момент спричинення.
Крім цього, діючи повторно, перебуваючи у спальній кімнаті квартири, де тимчасово проживав з потерпілим, скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, таємно викрав пилосос, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст.ст. 20, 54 КПК, оскільки не розглянув клопотання засудженого про заміну захисника, який здійснював його захист за призначенням, на іншого захисника за рахунок держави, чим порушив право засудженого на захист.
Верховний Суд проаналізував зміст ч.ч. 1, 2 ст. 20, ч.ч. 1, 2 ст. 54 КПК та дослідив, зокрема, технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове засідання, із якого вбачається, що засуджений заявив клопотання про заміну захисника, який здійснював його захист за призначенням, на іншого захисника за рахунок держави, оскільки захисник виявив некомпетентність при наданні йому правової допомоги у кримінальному провадженні. Проте суд апеляційної інстанції, на порушення вимог ч. 2 ст. 54 КПК вказане клопотання належним чином не розглянув, процесуальне рішення по клопотанню не прийняв та продовжив розгляд кримінального провадження за участю захисника, щодо компетентності якого засуджений висловив сумнів і недовіру.
Верховний Суд зазначив, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що сумлінне забезпечення здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, є обов`язком держави. Адекватний захист обвинуваченого як у суді першої інстанції, так і в суді вищої інстанції має вирішальне значення для справедливості у системі кримінального судочинства.
Зокрема, ЄСПЛ у рішеннях «Камасинський проти Австрії» від 23 листопада 1989 р. та «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 р. зробив висновок про те, що «Конвенція призначена гарантувати не ті права, що є теоретичними та ілюзорними, а ті, що є практичними і реальними… Саме по собі призначення не забезпечує ефективної допомоги, оскільки адвокат, призначений надавати безоплатну правову допомогу, може вмерти, серйозно захворіти, стикатися тривалий час з перешкодами у своїй діяльності або ухилятися від виконання своїх обов`язків. Якщо органи влади ставляться до відома про таку ситуацію, вони повинні або замінити його, або примусити його виконувати свої обов`язки».
Таким чином, не розглянувши клопотання засудженого, апеляційний суд порушив його право на захист, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
