Судова практика
Договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення
5 червня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 922/3578/18 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який наполягав, що сторони можуть визначити інший порядок нарахування розміру процентів річних за користування чужими коштами, ніж встановлений законом.
ТОВ звернулось до суду з позовом до Приватної науково-виробничої компанії, яка несвоєчасно розрахувалася за поставлений товар, про стягнення заборгованості на загальну суму 780 083, 82 грн., з яких 119 810, 14 грн. основного боргу, 654 163, 36 грн – 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами (згідно зі ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), та 6 110, 32 грн інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду позов задоволено. Апеляційним судом рішення суду першої інстанції змінено, позов задоволено частково, – стягнено з відповідача суму боргу за користування чужими коштами в розмірі 31 334, 42 грн, інфляційні втрати. Щодо стягнення суми боргу за користування чужими грошовими коштами в розмірі 622 828, 94 грн суд у позові відмовив, зазначивши, що 2% від суми боргу за кожен день прострочки, що підлягає сплаті за невиконання умов договору, фактично, є пенею та підлягає стягненню в межах подвійної облікової ставки НБУ.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що законодавством не передбачено імперативності вимоги про нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами саме як відсотків річних.
Верховний Суд на підставі аналізу приписів ч.ч. 2, 3 ст. 692, ч. 3 ст. 693 ЦК України дійшов висновку, що на покупця покладено обов’язок сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, а у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару і сплати процентів за користування чужими коштами. Водночас, якщо покупець був зобов’язаний здійснити попередню оплату, то на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.
Отже, законодавцем передбачено стягнення процентів за нездійснену на умовах поставки передоплату за поставлений товар, які відповідно до ст. 536 ЦК України визначено як плата за користування чужими коштами.
Апеляційний суд погодився з доводами відповідача про те, що проценти, передбачені п. 5.3 Договору, слід тлумачити як санкцію за невиконання договірних зобов’язань, що є за своєю правовою природою пенею, бо визначена у спосіб розрахунку за один день і передбачена ст. 549 ЦК України.
Тому її нарахування обмежується Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» в межах подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Верховний Суд не погодився з доводами скаржника про те, що відповідно до положень ст.ст. 3, 536, 625, 627 ЦК України сторони можуть визначити інший порядок нарахування розміру процентів річних за користування чужими коштами, зокрема, встановити розмір процентів за один день від загальної суми річних процентів.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України конкретизовано визначений ст.ст. 536 та 693 ЦК обов’язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими коштами з визначенням додаткового зобов’язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на таке обмеження законодавця щодо розміру трьох процентів річних, ВС погодився з тим, що ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено можливість визначити розмір процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб, передбачений договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору щодо встановлення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими коштами згідно зі ст.ст. 693, 536, 625 ЦК України.
Змістом ч. 2 ст. 536, ч. 2 ст. 625 та ст. 627 ЦК України законодавцем не обмежено права сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-яким інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Підготував Леонід Лазебний
