Несвоєчасне повідомлення про настання страхового випадку не завжди є підставою невиплати страхового відшкодування

Верховний Суд визнав, у разі, коли страхова компанія має інформацію про госпіталізацію застрахованої особи, несвоєчасне повідомлення її агента не має значення при вирішенні питання про обов’язок щодо виплати страхового відшкодування.

1 лютого 2018 р. Верховний Суд України ухвалив постанову у справі № 522/1903/15-ц за касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо стягнення суми страхового відшкодування.

Окрім іншого позивачу було відмовлено у відшкодуванні понесених ним витрат через порушення умов договору страхування щодо звернення перед отриманням будь-якої медичної допомоги до асистансу чи страховика для отримання інформації щодо подальших дій. Підставою у відмові виплати страхового відшкодування вказано також несвоєчасне повідомлення страхувальником (застрахованою особою) про настання страхового випадку.

Під час розгляду справи було встановлено, що страхова компанія мала інформацію про госпіталізацію позивача до лікарні і його перевезення до медичного закладу та проведення відповідної операції,  а за таких обставин помилковим був висновок апеляційного суду про те, що позивач несвоєчасно повідомив асистанса або страховика про настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 4.3.1 договору страхування страховик не здійснює страхових виплат за витрати Застрахованої особи, пов’язані з наданням таких медичних та інших послуг: 4.3.1.1. Медична допомога при загостренні захворювання, яке за попередні 6 місяців перед датою поїздки лікувалось або вимагало лікування. Винятком є випадки, коли загострення цієї хвороби пов’язано із гострою смертельною небезпекою для життя застрахованої особи або може спричинити стійку втрату працездатності. При цьому обов’язковою умовою для відшкодування страховиком медичних витрат є підтвердження асистанською компанією критичного стану застрахованої особи.

Виходячи з цього, Верховний Суд на підставі ст.ст.  990, 991 ЦК України, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», керуючись ст.ст. 400, 409, 413, 416 ЦПК України постановив стягнуто з відповідача на користь Позивача повну суму страхового відшкодування, оскільки страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.

Повний текст рішення.

Поділитися

Твітнути