Судова практика
Невідкриття медичних документів захиснику на стадії ознайомлення з матеріалами справи не робить висновок експерта недопустимим доказом
21 травня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 604/546/16-к залишив без задоволення касаційну скаргу захисника, який на стадії дослідження доказів не подавав клопотання про надання медичних документів, що були об’єктом експертного дослідження.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, визнано винуватою та засуджено особу за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК; іншу особу – за ч. 2 ст. 185, п.п. 4, 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
У касаційній скарзі захисник вказував на недопустимість доказів, покладених в основу обвинувального вироку, зокрема – висновку судово-медичної експертизи.
Верховний Суд зазначив, що відповідно до приписів ст. 290 КПК стороні захисту було надано доступ до матеріалів досудового розслідування, з якими засуджений та його захисник ознайомилися.
Згідно з висновком ВС, викладеним у постанові від 27 січня 2020 р. (справа № 754/14281/17), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 КПК, автоматично не тягне визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Як убачається з матеріалів справи, в ході збирання доказів на виконання приписів ч. 2 ст. 242 КПК щодо обов’язковості проведення експертизи на предмет встановлення причини смерті та характеру тілесних ушкоджень стороною обвинувачення було забезпечено проведення судово-медичної експертизи.
Враховуючи, що зазначену експертизу проведено особою, яка володіє спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи та попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, об’єктивних підстав не довіряти результатам експертизи та вважати її висновки недостовірними у суду не було.
Експертиза містить посилання на медичні документи, що були об’єктом експертного дослідження, а також перелік запитань, поставлених перед експертом. За наявності сумнівів щодо достовірності медичних документів, які були об’єктом експертного дослідження, сторона захисту, реалізуючи закріплені у ст.ст. 22, 26 КПК принципи змагальності й диспозитивності, на стадії дослідження доказів мала процесуальну можливість клопотати про надання відповідних документів, однак цього не зробила. Порушень порядку отримання наданих експерту для дослідження медичних документів судами не встановлено.
Тому ВС визнав необґрунтованими посилання захисника на недопустимість висновків експерта на стадії перегляду вироку.
Підготував Леонід Лазебний
