Connect with us

Судова практика

Невиконання ухвали суду про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом з підстав відсутності відомостей про стягувача суперечить закону

30 серпня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 299/2742/19 залишив без задоволення касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби, який не виконав ухвали апеляційного суду.

ТОВ звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

Під час розгляду справи ухвалами апеляційного суду від ТОВ була витребувана копія акту Нацкомфінпослуг про порушення, вчинені ТОВ на ринку фінансових послуг.

Оскільки ухвали апеляційного суду не були виконані, ухвалою апеляційного суду до ТОВ був застосований захід процесуального примусу у вигляді накладення штрафу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, зобов’язано надати апеляційному суду докази на виконання ухвал.

Ухвалою апеляційного суду у зв’язку з невиконанням ТОВ ухвал суду про витребування доказів до ТОВ був застосований захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення належним чином завіреної копії Нацкомфінпослуг про порушення, вчинені ТОВ на ринку фінансових послуг. Копію ухвали надіслано відділу ДВС для виконання і ТОВ до відома.

Старший державний виконавець відділу ДВС склав повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Читайте також: Неотримання заявником поштової кореспонденції з ухвалою, надісланої судом за його адресою, не є поважною причиною невиконання ухвали

Ухвалою апеляційного суду повторно застосовано до ТОВ захід процесуального примусу у вигляді тимчасового вилучення належним чином завіреної копії Нацкомфінпослуг про порушення, вчинені ТОВ на ринку фінансових послуг. Копію ухвали для негайного виконання направлено до відділу ДВС.

Окремою ухвалою апеляційного суду доведено до відома Міністра юстиції України та прокурора для відповідного реагування про виявленні факти, пов’язані із діями та бездіяльністю посадових осіб відділу ДВС, з тих мотивів, що відділ ДВС протиправно не виконав ухвали апеляційного суду про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, що зумовлює необхідність перевірки та правової оцінки дій та бездіяльності із вжиттям відповідних засобів реагування.

Розглянувши касаційну скаргу відділу ДВС, Верховний Суд вказав, що суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 262 ЦПК України).

Читайте також: Скасування заходів забезпечення позову чи зустрічного забезпечення із залишенням у силі ухвали суду про їх забезпечення є неможливим

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 146 ЦПК України у разі неподання письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, без поважних причин або без повідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Ухвала про тимчасове вилучення доказів для дослідження судом є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

На думку Верховного Суду, ухвали апеляційного суду відповідали вимогам ст. 146 ЦПК України. Правовий статус зазначеної ухвали як виконавчого документа передбачений ч. 3 ст. 146 ЦПК України, а вимоги до його змісту – ч. 2 вказаної статті.

Читайте також: Мотиви умисного невиконання судового рішення можуть бути різними та для кваліфікації цього злочину значення не мають

Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що суд, який застосовує захід процесуального примусу, зокрема тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, не може вважатись стягувачем у виконавчому провадженні, оскільки є державним органом, який здійснює правосуддя у справі і який видає виконавчий документ.

З урахуванням наведеного, невиконання відділом ДВС ухвали суду, яка набрала законної сили і в силу прямої норми закону є виконавчим документом, який підлягає негайному примусовому виконанню, не узгоджується з переліченими вище приписами закону.

Тривале невиконання судового рішення, яке за своєю природою спрямоване на забезпечення повного й всебічного встановлення судом обставин справи та в силу вимог закону підлягає негайному виконанню, створює перешкоди суду у виконанні завдання цивільного судочинства – справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Продовжити читання →

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2024
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.