Неявка потерпілого в судові засідання не означає, що кримінальне провадження набуло форми приватного обвинувачення і підлягає закриттю, без відмови прокурора від підтримання обвинувачення

10 серпня 2023 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 369/16015/19 задовольнив касаційну скаргу прокурора, який наполягав, що суд безпідставно закрив кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, кримінальне провадження за обвинуваченням особи у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відмовою потерпілої від обвинувачення з тих мотивів, що згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України (в редакції, яка діяла на момент інкримінованого діяння) пред’явлене йому обвинувачення є приватним, а потерпіла в судові засідання не з’явилася 15 разів, про поважні причини своєї неявки не повідомила. Внаслідок цього таку поведінку потерпілої суд прирівняв до відмови від приватного обвинувачення.

Читайте також: Участь прокурора у судовому розгляді кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення не є обов`язковою лише у разі його відмови

У касаційній скарзі прокурор зазначав, що у цьому кримінальному провадженні прокурор не відмовлявся від пред’явленого обвинувачення, у матеріалах судового провадження відсутня постанова прокурора про відмову від підтримання державного обвинувачення, а неявку потерпілої в судові засідання суд першої інстанції помилково сприйняв як відмову від підтримання обвинувачення.

Верховний Суд вказав, що за правилами п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник, відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством.

Правила відмови від підтримання державного обвинувачення встановлено ст. 340 КПК України, ч. 1 якої передбачено, що, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що пред’явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після виконання вимог ст. 341 КПК повинен відмовитися від підтримання державного обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінального провадження.

Читайте також: Заперечення потерпілого проти закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення з підстав закінчення строків давності не є визначальним

Частиною 6 ст. 340 КПК України передбачено, що повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах 2 і 3 цієї статті, прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження за відповідним обвинуваченням.

Стаття 340 КПК України викладена законодавцем у певній послідовності і це означає, що одній дії повинна передувати інша, з огляду на те, що суд вправі застосувати положення ч. 6 ст. 340 КПК України лише після відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення.

Однак матеріали цього кримінального провадження свідчать про те, що прокурор у суді першої інстанції не відмовлявся від підтримання державного обвинувачення. Не містять матеріали кримінального провадження й постанови про таку відмову, як того вимагають правила ч. 1 ст. 340 КПК України.

Безумовно, кримінальне провадження щодо кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 191 КК України за правилами КПК може бути розпочато лише за заявою потерпілого (п. 3 ч. 1 ст. 477 КПК України в редакції, чинній до 10 січня 2019 року), однак застосуванню ч. 6 ст. 340 КПК України повинна передувати відмова прокурора від підтримання державного обвинувачення, оскільки без такої, навіть за умови неявки потерпілої в судові засідання, не можна вважати, що кримінальне провадження набуло форми приватного, і прирівнювати таку неявку до відмови від обвинувачення. Адже відповідне обвинувачення набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення, якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді.

Отже, Верховний Суд ухвали районного та апеляційного судів скасував і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.

Поділитися

Твітнути