Судова практика
Віднесення населеного пункту до переліку тимчасово окупованій території Мінреінтеграції не є достатньою підставою для відмови у поверненні надміру сплачених митних платежів підприємству, зареєстрованому на такій території
1 квітня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 280/5808/23 дійшов висновку, що положення ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо обмеження господарської діяльності суб’єктів, зареєстрованих на тимчасово окупованій території, не застосовуються автоматично до територій, визнаних такими в умовах воєнного стану, без окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення дії цих обмежень. Віднесення населеного пункту до переліку Мінреінтеграції без відповідного рішення Кабінету Міністрів України саме по собі не є достатньою підставою для відмови у поверненні надміру сплачених митних платежів.
У цій справі Товариство звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії, оскільки митниця, на порушення вимог чинного законодавства, не перерахувала надміру сплачених ним митних платежів та не врахувала, що на спірні правовідносини положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (Закон про ТОТ) не можуть бути правовою підставою для неперерахування відповідних коштів.
Окружний адміністративний суд позов задовольнив. Апеляційний адміністративний суд його рішення скасував та відмовив у задоволенні позову з тих мотивів, що зареєстрованим місцезнаходженням позивача є тимчасово окупована територія України. У зв’язку з чим, здійснення ним господарської діяльності, у тому числі у вигляді отримання надміру сплачених митних платежів, з урахуванням ч. 2 ст. 13 Закону про ТОТ, можливо за умови зміни його податкової адреси на іншу територію України.
Товариство не змінило податкову адреса на іншу територію України, а тому суд апеляційної інстанції погодився з позицією відповідача щодо відсутності на теперішній час підстав для повернення позивачу надміру сплачених митних платежів.
Задовольняючи касаційну скаргу Товариства, Верховний Суд вказав, що відповідач не заперечував дотримання позивачем обов’язкових передумов, які надають право на повернення надміру сплачених митних платежів, однак вважав, що знаходження позивача в місті Василівка Запорізької області не дає правових підстав відповідачу для перерахування відповідних платежів.
Системний аналіз положень ст. 1 та 3 Закону про ТОТ дає підстави для висновку, що законодавець розмежовує різні види тимчасово окупованих територій України залежно від способу та моменту їх визначення. Отже, Закон про ТОТ передбачав на час спірних правовідносин диференційований підхід до визначення тимчасово окупованих територій, що має враховуватися під час застосування відповідних правових обмежень та оцінки спірних правовідносин.
Законодавець закріпив компетенцію саме Кабінету Міністрів України щодо прийняття рішень про поширення дії положень ст. 13 Закону на тимчасово окуповані території, визначені п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону.
Відповідно до наявної у справі копії листа Секретаріату Кабінет Міністрів України від 26 червня 2023 р. повідомлено, що Кабінет Міністрів України не приймав рішення про поширення положень ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на Васильківську територіальну громаду Запорізької області. Разом з тим, Василівську територіальну громаду Запорізької області включено до Переліку територій, на якій ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Мінреінтеграціїї від 22 грудня 2022 р. № 309.
Читайте також: Правочини із суб’єктами, зареєстрованими на тимчасово окупованій території України, є нікчемними незалежно від дати їх укладення
За таких обставин, для застосування обмежень, передбачених ст. 13 Закону про ТОТ, необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про поширення на неї обмежень, визначених цією статтею.
Рішення про визнання території тимчасово окупованою, яке у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку приймалося Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (зокрема наказ Міністерства від 22 грудня 2022 р. № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», який був чинний до 19 березня 2025 р.), саме по собі не може замінювати рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень, передбачених ст. 13 Закону про ТОТ.
Подібний за змістом підхід щодо застосування положень Закону по ТОТ Верховний Суд наводив в постанові від 29 квітня 2025 р. у справі № 620/5134/24.
Отже, Верховний Суд постанову апеляційного адміністративного суду скасував, залишивши у силі рішення окружного адміністративного суду.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 21 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
