Судова практика
Незаконним є звільнення працівника, що вступив до добровольчого формування територіальної громади, без відібрання пояснення причин відсутності на роботі
3 серпня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 683/1256/22 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали незаконним звільнення працівника, що вступив до добровольчого формування територіальної громади.
Електромонтер ТОВ записався до органів територіальної оборони, про що телефоном повідомив роботодавця, проте його звільнили з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з відсутністю на роботі без поважних причин, не взявши письмових пояснень про відсутність на роботі, через що він звернувся із позовом до ТОВ про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, вказавши, що його відсутність на роботі обумовлена поважними причинами.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено частково з тих мотивів, що невихід позивача на роботу мав місце з незалежних від нього причин, обумовлених веденням воєнних дій та пов’язаних з ними обставин, внаслідок чого він був вимушений вживати заходи щодо свого захисту, захисту своєї сім’ї та держави у той спосіб, який вважав можливим для себе на той час. Вказані причини є поважними та не можуть мати наслідком звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за прогул. За таких обставин за ним мало б зберігатись робоче місце і посада.
На порушення вимог ч. 1 ст. 149 КЗпП України письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі, які стали підставою для звільнення позивача, у нього не відбирались. При цьому ТОВ не вжило ніяких заходів для отримання від позивача таких пояснень, зокрема вимоги про надання у визначений строк письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі та документів на підтвердження причин відсутності відповідач на адресу позивача не надсилало, відповідного акту про його відмову у визначений строк надати письмові пояснення не складало.
Розглянувши касаційну скаргу ТОВ, Верховний Суд вказав, що основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об’єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.
У ст. 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, яких відібрано не було, хоча така процедура є однією з гарантій недопущення безпідставного притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.
Встановивши, що позивач перебував у складі добровольчого формування територіальної оборони міської територіальної громади, а тому на нього поширювалися гарантії щодо збереження місця роботи і середнього заробітку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про незаконність звільнення позивача на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку із наявністю поважних причин відсутності останнього на робочому місці у вказаний відповідачем період. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 р. у справі № 683/1255/22.
Читайте також: Неналежне оформлення лікарняного не може бути підставою для звільнення працівника через прогул
Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.
Тобто в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 8 лютого 2022 р. у справі № 755/12623/19.
Тому Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 15 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
