Судова практика
Незазначення в дорученні прізвища конкретного слідчого не свідчить про те, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою
24 вересня 2024 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 708/809/20 залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, який не погодився з рішенням про закриття кримінального провадження.
Районний суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 4 ст. 358 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд вирок скасував, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, дійшовши висновку про те, що письмові докази, долучені стороною обвинувачення до кримінальної справи, зібрані неуповноваженою особою, оскільки відсутня постанова про визначення групи слідчих (слідчого) в цьому кримінальному провадженні.
Читайте також: Слідчий місцевої прокуратури не є особою, уповноваженою на повідомлення про підозру адвокату
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що твердження апеляційного суду про те, що письмові докази зібрані неуповноваженою особою та визнання їх недопустимими є помилковим, оскільки в матеріалах справи міститься відповідне доручення начальника слідчого відділу на проведення досудового розслідування.
Верховний Суд вказав, що в матеріалах справи наявне доручення начальника СВ Чигиринського ВП Смілянського ВП ГУНП у Черкаській області, згідно з яким проводити досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні доручено слідчим Чигиринського ВП. У цей же день слідчий на виконання згаданого доручення розпочав досудове розслідування, про що повідомив начальника Чигиринського відділу Смілянської місцевої прокуратури.
У цьому випадку незазначення в дорученні конкретних прізвищ слідчих (слідчого) не свідчить про те, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою, не вплинуло на допустимість письмових доказів, зібраних слідчим, та не суперечить висновку Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, сформульованому в постанові від 4 жовтня 2021 р. у справі № 724/86/20.
Втім, висновки апеляційного суду, викладені в ухвалі про те, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом вчинення особою інкримінованого кримінального правопорушення, є законними, обґрунтованими й вмотивованими.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
