Судова практика
Нездатність особи за своїм психічним станом повністю усвідомлювати свої дії та керувати ними не є підставою для визнання такої особи неосудною
29 липня 2021 р. Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 755/5059/19 залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, який посилався на безпідставність незастосування до нього положень КК про неосудність.
Вироком місцевого суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК.
У касаційній скарзі засуджений зазначав, що суди не взяли до уваги висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким на момент вчинення інкримінованого злочину він не міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. При цьому місцевий суд не розглянув питання щодо його осудності або обмеженої осудності та безпідставно не застосував до нього положення ст.ст. 19, 20 КК.
Читайте також: Стан неосудності під час вчинення злочину унеможливлює встановлення форми вини
Верховний Суд вказав, що згідно зі системним тлумаченням ст.ст. 19 та 20 КК законодавець чітко відокремлює поняття неосудної особи від особи з обмеженою осудністю, посилаючись на те, що встановлення такої обставини в подальшому тягне за собою різні правові наслідки.
Так, неосудною вважається особа, яка в цілому не може усвідомлювати свої дії або керувати ними, а тому не підлягає кримінальній відповідальності, тоді як особа з обмеженою осудністю лише не здатна повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, при цьому така особа підлягає притягненню до кримінальної відповідальності, а факт визнання її обмежено осудною зобов`язує суд врахувати цю обставину під час призначення покарання.
Читайте також: Наслідком недотримання належної правової процедури у ході досудового розслідування є визнання одержаних доказів недопустимими
Неосудність або обмежена осудність є юридичними поняттями, тому висновок про можливість застосування до особи положень ст. 19 або ст. 20 КК України у конкретному провадженні робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи.
Місцевий суд у ході дослідження висновку судово-психіатричної експертизи встановив, що обвинувачений на момент вчинення інкримінованого йому злочину за своїм психічним станом не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
За таких обставин Верховний Суд вважав, що підстав для застосування до засудженого положень ст. 19 КК, тобто визнання його неосудною особою, у місцевого суду не було, а тому ВС не знайшов підтвердження доводів касаційної скарги засудженого в цій частині.
Читайте також: Прокурор не має права оскаржувати вирок, яким затверджено угоду про примирення, з підстав невідповідності вимогам КК та КПК
Верховний Суд Дійшов висновку, що в ході касаційного розгляду встановлено, що питання визнання засудженого обмежено осудною особою було предметом перевірки суду першої інстанції. При цьому, відповідно до матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, призначаючи покарання, врахував дані про особу обвинуваченого, зокрема наявність у нього психічної хвороби, за наслідком якої останній на момент вчинення інкримінованого йому злочину не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Підготував Леонід Лазебний
