Судова практика
Обвинувачення має забезпечити явку в суд легендованої особи для підтвердження відсутності провокації під час контролю за вчиненням злочину
1 липня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 643/10749/14-кзалишив без задоволення касаційну скаргу прокурора, вказавши, що відсутність документального підтвердження видачі коштів спеціального призначення, що використовувалися співробітниками поліції для проведення оперативної закупівлі наркотичного засобу та припинення злочинної діяльності обвинуваченого, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вироком районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, особу визнано невинуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У касаційній скарзі прокурор, зокрема, не погоджувався з висновками судів про визнання недопустимими доказами матеріалів проведених негласних слідчих (розшукових) дій через відсутність ухвал слідчих суддів, а також визнанням недопустимим доказом матеріалів контролю за вчиненням злочину.
Верховний Суд вказав, що п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК встановлено вимогу, що прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених ст. 251 КПК, зобов’язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час НСРД провокування особи на вчинення злочину.
Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в постановах про проведення контролю за вчиненням злочину прокурор посилався лише на те, що злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК, неможливо задокументувати іншим шляхом, аніж проведенням оперативної закупівлі особливо небезпечного наркотичного засобу. Водночас проведення НСРД у вигляді контролю за вчиненням злочину не було підтверджено показаннями легендованої особи, оскільки стороною обвинувачення не було вжито відповідних заходів щодо забезпечення явки вказаної особи у судові засідання, що знайшло своє відображення в ухвалі апеляційного суду.
Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про сумнівність проведення у цьому кримінальному провадженні оперативних закупівель.
Також судами було враховано, що відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок оперативної закупівлі наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, затвердженої наказом МВС № 023/0134, для проведення оперативної закупівлі використовуються грошові кошти СБУ, МВС та інші засоби. Їх отримання і використання здійснюється відповідно до відомчих нормативних актів СБУ та МВС.
При цьому суду не було надано корінця платіжного доручення від ВФРЕВ УМВС України, який би свідчив про видачу працівникам СУ ГУМВС України коштів спеціального призначення для проведення оперативної закупівлі у обвинуваченого в цьому кримінальному провадженню, що є грубим порушенням кримінального процесуального законодавства.
Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що за відсутності витрат спеціального призначення працівники СУ ГУМВС України об’єктивно не могли видати покупцю оперативної закупки грошові кошти, необхідні для проведення оперативної закупівлі у обвинуваченого.
Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Підготував Леонід Лазебний
