Судова практика
Обвинувачений, який у відповідь на насильство, застосоване потерпілим до його дружини, завдав потерпілому удар, не перевищив меж необхідної оборони
15 вересня 2022 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 446/244/14-к скасував вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду, закрив кримінальне провадження, встановивши, що фігурант перебував у стані необхідної оборони.
Місцевий суд, з вироком якого погодився апеляційний суд, визнав винуватим та засудив чоловіка за ч. 1 ст. 122 КК за те, що, перебуваючи поблизу свого господарства, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин внаслідок суперечки із потерпілим та після того, як останній вдарив його дружину, умисно наніс потерпілому один удар рукою в область обличчя, спричинивши тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров’я.
У касаційній скарзі захисник зазначав, що місцевий суд безпідставно надав діям обвинуваченого правову оцінку як злочину та кваліфікував їх за ч. 1 ст. 122 КК, проігнорувавши при цьому норми інституту необхідної оборони та стану сильного душевного хвилювання, закріплені у ч. 1 та ч. 4 ст. 36 КК, стверджував, що мотив нанесення удару потерпілому полягали у бажанні фігуранта захистити свою дружину, якій потерпілий спричинив тілесні ушкодження. Крім цього, згідно з висновком експерта фігурант під час вчинення протиправного діяння перебував у стані емоційного напруження, який є психологічною підставою для юридичного визначення стану сильного душевного хвилювання.
Читайте також: Заподіяння шкоди нападнику, коли вже повністю відвернено напад, не може становити необхідної оборони
Верховний Суд установив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність і у цьому кримінальному провадженні наявні обставини, що виключають кримінальну протиправність дій засудженого.
З огляду на положення ч. 1 ст. 36 КК під суспільно небезпечним посяганням слід розуміти спробу заподіяти шкоду охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншої особи, суспільним інтересам або інтересам держави. До таких інтересів належать: життя, здоров’я, особиста і статева свобода, честь і гідність особи, власність, недоторканність житла, а також інші права і законні інтереси особи, яка захищається, або іншої особи. Кінцевою метою дій того, хто захищається, є захист зазначених цінностей. Ця мета досягається шляхом відвернення чи припинення посягання. Захист при необхідній обороні виявляється тільки в активних діях, які за зовнішніми ознаками можуть співпадати з ознаками тих діянь, які передбачені КК (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень).
Визначення стану необхідної оборони в кожному конкретному випадку повинно оцінюватися судом із врахуванням всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, підтверджених належними та допустимими доказами.
Читайте також: Справа Стерненка: юристи про необхідну оборону і право взагалі
У цьому кримінальному провадженні судами було встановлено, що між фігурантом, його дружиною та потерпілим виник конфлікт з приводу встановлення останнім стовпів для огорожі. В ході суперечки потерпілий завдав дружині фігуранта удар рукою в область лівої скроні голови, чим заподіяв їй фізичний біль. Фігурант, сприймаючи дії потерпілого як небезпечні для здоров’я його дружини, захищаючи її, миттєво наніс останньому один удар кулаком по обличчю, від якого той впав на землю.
Таким чином, метою заподіяння удару потерпілому був дружини, яка зазнала фізичного впливу від сусіда, а не помста через неприязні відносини. Згідно з матеріалами провадження, суперечка, яка виникла через встановлення стовпів для огорожі, тривала у часі довго, фігурант намагався її вирішити шляхом залучення органів місцевого самоврядування і тільки після вчинення потерпілим суспільно небезпечних дій щодо його дружини, реалізуючи своє право на необхідну оборону, змушений був завдати один удар потерпілому.
У свою чергу, поведінка потерпілого, який не реагував на зауваження сусідів та землевпорядника і безпричинно застосував фізичну силу до іншої особи, свідчить про те, що він вів себе некоректно, а обвинувачений цілком реально сприймав його поведінку як таку, що загрожує здоров’ю його близької людини.
На переконання Верховного Суду, у цьому кримінальному провадженні є підстави констатувати, що фігурант перебував у стані необхідної оборони, оскільки його дії:
– вчинялися з метою захисту своєї дружини, оскільки поведінка потерпілого давала підстави побоюватися за її здоров’я;
– були своєчасними та необхідними, оскільки фігурант миттєво відреагував на ситуацію та завдав потерпілому удар відразу після протиправних дій останнього;
– не може вважатися перевищенням меж необхідної оборони, оскільки потерпілому було завдане тілесне ушкодження середньої тяжкості а не тяжке тілесне ушкодження, що є необхідним для кваліфікації дій особи у разі перевищення меж необхідної оборони.
Підготував Леонід Лазебний
