Оскаржувати законності рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки комунальної власності під паркувальний майданчик слід у порядку адміністративного судочинства

Відведення спеціальних земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, які затверджуються переліком відповідного органу місцевого самоврядування, має здійснюватися з урахуванням вимог Земельного кодексу України щодо порядку формування земельної ділянки.

11 вересня 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційні скарги у справі № 520/12022/17 про визнання протиправним (незаконним) і нечинним рішення Міськради, визнання протиправними дій, зобов`язання утриматись від вчинення певних дій.

У жовтні 2017 р. фізична особа звернулася до адміністративного суду з позовними вимогами:

• визнати протиправним (незаконним) та нечинним рішення Одеської міськради  «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради «Про затвердження Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси» в новій редакції» в частині доповнення пунктом № 109 «Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки)», затвердженого згідно з додатком № 2, який міститься в підпункті 1.2 пункту 1 оскарженого рішення, текстом «Київський район, пункт № 109, місцезнаходження спеціальної земельної ділянки, кількість місць для паркування (одиниць) – 64, займана площа 913 кв. м, технічне облаштування – облаштоване»;
• визнати протиправними дії заступника голови Райадміністрації щодо погодження схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці;
• зобов`язати Райадміністрацію утриматись від вчинення дій щодо узгодження розміщення парковок, автостоянок на території Київського району м. Одеси до затвердження порядку (способу, передбаченого законом) погодження (узгодження) розміщення парковок, автостоянок на території Київського району м. Одеси.

Київський районний суд м. Одеси позов задовольнив частково – визнав протиправним спірне рішення у частині доповнення пунктом № 109.

Апеляційний адміністративний суд це рішення змінив, виклав абз. 2 резолютивної частини в іншій редакції, за якою визнав протиправним та нечинним з дати прийняття рішення Одеської міської ради.

Міськрада та КП «Одестранспарксервіс» подали касаційні скарги, в яких, зокрема, вказували на порушення судами правил предметної юрисдикції. Зокрема, оскільки спірне рішення спрямоване на реалізацію правоможностей власника нерухомого майна, яким є територіальна громада м. Одеси, та від імені якої міська рада діє як рівний учасник цивільних правовідносин і при цьому жодних управлінських функцій по відношенню до позивача міська рада не здійснювала, то це виключає наявність у  спорі публічно-правового змісту та вказує на неправильне визначення позивачем юрисдикції.

Наполягали, що вимоги позивача спрямовані проти цивільних прав відповідача, що породжує спір про право цивільне і у цьому випадку вимагає рішення відповідача має бути оскаржене за правилами цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що предметом спору в цій справі є скасування рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки для забезпечення платного паркування, що, на переконання позивача, обмежує його інтерес щодо безоплатного паркування транспортного засобу на майданчику для паркування біля будинку, в якому він мешкає.

В контексті конкретних обставин, беручи до увагу видові та сутнісні властивості акта, який ухвалила Міськрада, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спір у цій справі публічно-правовий та належить до юрисдикції адміністративних судів, є правильними, оскільки правовідносини, які склались між учасниками цієї справи стосуються оскарження фізичною особою законності рішення щодо передачі земельної ділянки комунальної власності для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси, а надалі – для потреб кооперативної автостоянки.

Питання законності та обґрунтованості такого рішення, яке має ознаки правозастосовного ненормативного акту органу місцевого самоврядування, належить до компетенції адміністративних судів. Оскаржене рішення Міськради не порушує приватні (майнові, матеріальні) права позивача, тому ознак приватноправового характеру, що підлягають захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, немає. Тобто, в цій справі спору про право цивільне немає, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення прийняте щодо невизначеної земельної ділянки, яку реально неможливо встановити на місці її розташування, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розташування на ній спеціальної автостоянки не розроблявся, кадастровий номер, який є єдиним визначенням її місця розташування, не присвоєний.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України. В розумінні норм ЗК України рішення про передачу у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності має здійснюватися за проектом землеустрою щодо її відведення. За положеннями абз.  1, 2 пп. 268-1.1.2 п. 268-1.1 ст. 268-1 Податкового кодексу України установлено, що перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів, в якому зазначаються їх місцезнаходження, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів, затверджується рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, про встановлення збору.

Системний аналіз положень ЗК України та ПК України дає підстави для висновку, що відведення для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів спеціальних земельних ділянок має здійснюватися з урахуванням норм ЗК України щодо порядку формування земельної ділянки.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли слушного висновку, що Спірне рішення було ухвалене із порушенням вимог земельного законодавства та положень закону, які регламентують порядок відведення земельних ділянок під майданчики для платного паркування, облаштування на них платних автостоянок та встановлення правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу.

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути