Судова практика
Особа, яка оскаржила судове рішення, не має потрапити в гірше становище ніж те, якого вона досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги
24 травня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 179/363/21 залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки, яка не погоджувалася із постановою апеляційного суду про виділення їй не тієї земельної ділянки, яку вона просила.
Особа, за якою було визнано право на земельну частку (пай) розміром 5,06 умовних кадастрових гектарів на території в порядку спадкування за законом після смерті матері, звернулася до суду з позовом до селищної ради про зобов’язання виділити в натурі (на місцевості) земельну ділянку площею 5,06 в межах іншої земельної ділянки площею 6,6 га.
Рішенням районного суду позов задоволено.
Постановою апеляційного суду рішення районного суду скасовано, позовні вимоги задоволено частково, а саме – зобов’язано селищну раду виділити із резервного фонду земель запасу земельну ділянку площею 5,06 умовних кадастрових гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території селищної ради в натурі (на місцевості), оскільки право приватної власності на земельну ділянку 6,6 га належить іншій особі.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки, Верховний Суд вказав, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 р. у справі № 201/2288/20 зазначено, що «… рішення суду здатне бути джерелом для набуття цивільних прав і обов`язків тільки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Рішення суду, як правомірна приватно-правова конструкція, не повинно використовуватися учасниками цивільного обороту всупереч його призначенню для набуття цивільних прав і обов`язків, за відсутності вказівки про це в актах цивільного законодавства».
Читайте також: Проблеми кваліфікації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва у практиці Верховного Суду
У цій справі, з касаційною скаргою звернулася позивачка, яка не погодилася із оскарженою постановою у частині виділення земельної ділянки із резервного фонду земель запасу, оскільки вважає, що така земельна ділянка має бути виділена з іншої земельної ділянки площею 6,6 га, яка належить іншій особі, і щодо якої позивачці було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Верховний Суд зауважив, що принцип заборони повороту до гіршого відомий ще з часів римського права та існував у зв’язку із іншим правилом – devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення).
Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.
Тому Верховний Суд оскаржену постанову апеляційного суду залишив без змін.
Підготував Леонід Лазебний
