Судова практика
Перед зняттям арешту з майна у разі знищення виконавчого провадження, орган ДВС має вжити заходів для його відновлення та з’ясувати підстави його завершення
12 серпня 2026 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС у справі № 2-2744/2010 задовольнив касаційну скаргу боржника за знищеними виконавчими провадженнями, скасувавши судові рішення, якими залишено без задоволення його скаргу на дії та бездіяльність державного виконавця.
Заявник зазначив у скарзі, що в Держреєстрі речових прав на нерухоме майно діє арешт усього його нерухомого майна, накладений у межах виконавчих проваджень, які знищено після закінчення строку зберігання.
На підставі ч. 3 ст. 59 Закону «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (аналогічні положення ч. 3 ст. 60 Закону «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV) заявник звернувся з клопотанням до начальника ВДВС.
Орган ДВС повідомив, що у 2015 р. державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV (стягувач перешкоджає провадженню або не здійснює авансування). Через знищення виконавчих проваджень орган не надав детальнішої інформації та відмовив у знятті арешту та заборони відчуження майна.
Суди попередніх інстанцій залишили скаргу без задоволення, оскільки державний виконавець діяв законно та у межах повноважень, а права заявника на момент винесення постанови порушені не були.
Касаційна скарга мотивована тим, що у провадженні ДВС відсутні виконавчі провадження, де заявник є боржником, що підтверджує відсутність майнових претензій стягувача до нього.
Читайте також: Боржник під час примусового виконання судового рішення не може пред’являти позов про зняття арешту з майна
Верховний Суд не погодився із судами попередніх інстанцій та зауважив, що після отримання заяви про скасування арешту, накладеного в межах знищеного виконавчого провадження, орган ДВС мав відновити матеріали провадження, зокрема за даними АСВП та з інших джерел, установити підставу його завершення та лише після цього вирішити питання щодо арешту майна (узгоджується з постановою ВП ВС від 14 травня 2025 р. у справі № 2/1522/11652/11).
На цій основі Суд сформулював висновок: саме по собі знищення матеріалів виконавчого провадження через закінчення строку зберігання не звільняє орган ДВС від обов’язку встановити обставини й правові підстави накладення та існування арешту.
Проте суди, витребувавши матеріали виконавчого провадження, не дослідили їх і не встановили обставин та підстав його завершення, від яких залежить зняття арешту з майна та визначення уповноваженої на це посадової особи.
У підсумку Верховний Суд касаційну скаргу задовольнив, судові рішення скасував, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготувала Тетяна Романенко
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 23 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
