Судова практика
Передача особи на поруки трудовому колективу є можливою в разі, якщо колектив спроможний здійснювати щодо неї заходи виховного характеру
22 жовтня 2020 р. Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 621/3213/19 призначив новий розгляд у суді першої інстанції, дійшовши висновку, що суди не з’ясували доцільності звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею на поруки трудовому колективу керівника цього ж колективу.
Ухвалою районного суду, залишеною без змін апеляційним судом, начальника відділу освіти РДА звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 367 КК України на підставі ст. 47 КК України, у зв`язку з передачею її на поруки колективу відділу освіти РДА, а кримінальне провадження закрито.
У касаційній скарзі прокурор зазначав, що суд першої інстанції необґрунтовано звільнив особу від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК України, оскільки передавши її на поруки трудового колективу, керівником якого вона є, суд не з`ясував чи буде здатний такий трудовий колектив та яким чином здійснювати стосовно свого керівника заходи виховного характеру, та взагалі не обговорював під час судового провадження чи доцільно у цьому випадку застосування до обвинуваченої такого виду звільнення від кримінальної відповідальності.
Верховний Суд вказав, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції захисником та обвинуваченою заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку з передачею обвинуваченої на поруки трудовому колективу на підставах, визначених ст. 47 КПК, та долучено таке клопотання разом з протоколом загальних зборів трудового колективу РДА і відділу освіти РДА.
Суд першої інстанції, звільняючи обвинувачену від кримінальної відповідальності на підставі ст. 47 КК, належним чином не з’ясував, чи буде здатний трудовий колектив відділу освіти РДА, в якому вона з 2010 р. обіймала посаду начальника, здійснювати щодо неї заходи виховного характеру.
Зокрема, судом не враховано, що обвинувачена призначається на посаду і звільняється з посади головою РДА згідно із законодавством про державну службу в установленому законодавством порядку та як начальник відділу згідно зі своїми посадовими обов’язками здійснює, в тому числі: керівництво відділом, несе персональну відповідальність за організацію та результати його діяльності, спряє створенню належних умов праці; затверджує посадові інструкції працівників відділу та керівників навчальних закладів та розподіляє обов’язки між ними; вживає заходів до удосконалення організації та підвищення ефективності роботи відділу; звітує перед головою РДА про виконання покладених на відділ завдань та затверджених планів роботи; видає в межах своїх повноважень накази, організовує контроль за їх виконанням; здійснює добір кадрів; організовує роботу з підвищення рівня професійної компетентності державних службовців відділу; подає голові РДА пропозиції щодо призначення на посаду та звільнення з посади у порядку, передбаченому законодавством про державну службу, державних службовців відділу, присвоєння їм рангів державних службовців, їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності; прийняття на роботу та звільнення з роботи у порядку, передбаченому законодавством про працю, працівників відділу, які не є державними службовцями, та керівників навчальних закладів, їх заохочення та притягнення до кримінальної відповідальності; забезпечує дотримання працівниками відділу правил внутрішнього трудового розпорядку та виконавської дисципліни тощо.
Окрім того, як вбачається із листа, наданого начальником відділу освіти РДА, який міститься в матеріалах кримінального провадження, у відповідь на запит місцевого суду обвинувачена була звільнена за угодою сторін на підставі розпорядження голови РДА.
Отже, не врахувавши згаданих вище обставин, суди допустили неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що відповідно до вимог ст. 438 КПК є підставами для скасування таких рішень.
Підготував Леонід Лазебний
