Судова практика
Перехід права власності на житло до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім’ї попереднього власника
10 травня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 723/983/22 залишив без задоволення касаційну скаргу власниці будинку, вказавши, що виселення батьків її чоловіка становитиме надмірний тягар для них та є непропорційним у контексті принципів ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Власниця житлового будинку звернулася до суду з позовом до батьків її чоловіка про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, посилаючись на те, що їхній син одружився з нею та подарував їй будинок, із чим вони не згодні, і тому умисно не виселяються з будинку та різними способами чинять їй перешкоди в користуванні майном.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позовних вимог відмовлено з огляду на те, що відповідачі побудували спірний будинок, оформивши документи на сина, проживають у ньому як члени сім’ї колишнього власника тривалий час (понад 20 років), тобто мають тривалий зв’язок із спірним будинком як із житлом у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, іншого житла на праві власності чи праві користування не мають, при цьому позивачка, прийнявши безоплатно житлове домоволодіння у дар, знала про проживання у ньому відповідачів, членів сім’ї колишнього власника цього будинку, тому її право на це майно не може бути захищено шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Читайте також: Коли втрата інтересу до жилого приміщення може стати підставою для виселення: роз’яснення ВС
У касаційній скарзі позивачка та її представник посилалися на те, що суди попередніх інстанцій не урахували, що позивачка як законна власниця спірного домоволодіння на підставі положень ст. 391 Цивільного кодексу України має право вимагати від осіб, які не є членами її сім’ї та не належать до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Верховного Суду вказав, що право членів сім’ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім’ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім’ї.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 р. у справі № 447/455/17.
Законом можуть встановлюватися певні обмеження здійснення права власності. Такі обмеження встановлюються з метою забезпечення балансу інтересів у суспільстві та здійснення майнових прав усіма суб’єктами права.
Читайте також: Усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення кривдника не є заходом запобігання домашньому насильству
Неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.
Сам факт переходу права власності на житло до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім’ї власника цього нерухомого майна, у тому числі і колишніх. Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні ст. 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.
Схожий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 р. у справі № 569/4373/16-ц.
Встановивши, що відповідачі є батьками чоловіка позивачки, живуть у спірному домоволодінні з моменту закінчення його будівництва, при цьому брали безпосередню участь у його будівництві, а попередній власник домоволодіння (чоловік позивачки) не оспорював права відповідачів (його батьків) на користування належним йому житлом, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення позивачці перешкод у користуванні її власністю шляхом виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення.
Читайте також: Виселення з предмета іпотеки без надання іншого постійного житла
За висновком ВС, судами правильно враховано, що позивачка, укладаючи зі своїм чоловіком безоплатний договір дарування житлового будинку, знала про проживання в ньому відповідачів – батьків її чоловіка, які є людьми похилого віку, побудували спірне житло та проживають у ньому тривалий час, а тому могла передбачити наявне щодо цього нерухомого майна обтяження, зокрема прав батьків чоловіка на проживання у домоволодінні.
Окрім того, докази вчинення відповідачами дій, які б робили неможливим для інших мешканців будинку проживання у ньому, відсутні.
Підготував Леонід Лазебний
