Судова практика
Перетин державного кордону на виїзд з України може бути заборонено особі, яка має право виїзду, за наявності інформації про неї в оперативних базах даних
18 квітня 2024 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/3528/22 задовольнив касаційну скаргу прикордонного загону, який не пропустив позивача на виїзд з України.
Чоловік призовного віку звернувся до суду з позовом щодо оскарження відмови у перетині державного кордону, посилаючись у позові на те, що його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пояснень, наданих посадовою особою органу Державної прикордонної служби, що проводила паспортний контроль позивача, під час внесення до баз даних інформації щодо нього відбулося спрацювання бази даних «Гарт 1/П» з індексом «В» (додаткове вивчення), про що було повідомлено ініціатора – голову ДПС України, а також скеровано повідомлення про виявлення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України до Територіального управління державного бюро розслідування. Позивач повідомив, що має право перетину кордону на підставі наявної в базі даних «Шлях» інформації, однак, за твердженнями посадової особи, рішення про виїзд за межі території України, що передбачене п. 2.8 постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, надати не зміг.
Рішенням окружного адміністративного суду, залишеним без змін апеляційним адміністративним судом, позов задоволено, оскільки позивач при здійсненні перетину державного кордону подав для паспортного контролю всі необхідні документи для підтвердження наявності права перетину кордону в умовах воєнного стану.
Розглянувши касаційну скаргу прикордонного загону, Верховний Суд нагадав, що у постановах від 17 серпня 2023 р. у справі № 380/7792/22, від 31 серпня 2023 р. у справі № 380/572/23, від 27 вересня 2023 р. у справі № 380/16876/22, від 26 жовтня 2023 р. у справі № 260/3428/22, від 26 жовтня 2023 р. у справі № 260/3951/22, від 16 листопада 2023 р. у справі № 160/15200/22, від 23 листопада 2023 р. у справі № 260/4613/22 сформовано правовий висновок, відповідно до якого той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону «Про правовий режим воєнного стану» та Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
За приписами ч. 2 ст. 3 Закону «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На момент виникнення спірних правовідносин порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач при спробі перетину державного кордону посилався на те, що він не є військовозобов’язаним та має право перетину державного кордону на підставі п. 2-8 Правил № 57.
Уповноважений співробітник прикордонної служби під час винесення оскаржуваних рішень про відмову позивачу в перетині державного кордону України на виїзд з країни діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством, а саме за алгоритмом дій внаслідок збігу інформації про особу, яка перетинає державний кордон, з інформацією, що зберігається в оперативних базах даних системи «Гарт-1» за індексом «В», передбаченим Порядком від 23 червня 2017 р. № 535.
Посилання позивача на те, що він мав право перетину кордону на підставі наявної в базі даних «Шлях» інформації, на переконання відповідача, останнім підтверджено не було, оскільки ним не було надано рішення про виїзд за межі території України, передбачене п. 2.8 Правил № 57. Надання позивачем у пункті пропуску наказу «Про заходи щодо забезпечення міжнародних автомобільних перевезень в умовах правового режиму воєнного стану» також не надавало йому право перетнути державний кордон України.
Читайте також: Чи буде ефективним електронний реєстр військовозобов’язаних в Україні?
Враховуючи викладене, за результатами дослідження повноти та достатності наданих позивачем документів для виїзду за кордон в умовах воєнного стану, уповноважені особи органу Державної прикордонної служби обґрунтовано виходили з того, що їх сукупність не підтверджує право на перетин державного кордону як водія з метою ввезення вантажів гуманітарної допомоги по базі даних системи «Шлях».
Наявність/збіг інформації про особу в оперативних базах даних системи «Гарт-1», яка автоматизовано забороняє цій особі право перетину державного кордону на виїзд з України, нівелює таке право на підставі інших поданих нею документів, зокрема, тимчасового посвідчення військовозобов’язаного та списку осіб, які мають право на перетин кордону на підставі інформації, наявної в базі даних «Шлях».
При цьому включення до бази даних «Шлях», адміністратором якої є Укртрансбезпека, не є відповідно до п. 2-8 Правил № 57 безумовною підставою для виїзду за кордон, адже таке рішення приймається виключно посадовими особами державної прикордонної служби в кожному конкретному випадку, на підставі повного пакету поданих документів.
Застосовані щодо позивача підстави відмови у перетині держаного кордону є спеціальними обмеженнями, впровадженими в установленому Конституцією України порядку на період дії воєнного стану.
Підготував Леонід Лазебний
З іншими правовими позиціями Верховного Суду, яких вже налічується понад 16 000, можна ознайомитися в аналітично-правовій системі LEX.
