Connect with us

Судова практика

Підсудність спору за виконавчим провадженням, яке виведене зі зведеного

Євген Морозов,
адвокат

Юрисдикційна підсудність спору з оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні, яке виведене зі зведеного виконавчого провадження.

П’ятого квітня цього року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 161/7095/21 досліджував питання щодо юрисдикційної підсудності з оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні, яке виведене зі зведеного виконавчого провадження. Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Читайте також: Захист прав подружжя під час витребування часток у статутному капіталі: позиція КГС ВС

У разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконанні рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства таку скаргу розглядає відповідний суд, який ухвалив таке рішення за правилами цивільного судочинства.

Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Важливо. Законодавством України не врегульовано порядок розгляду скарг на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Відповідно до ч. 5 ст. 287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Тобто, ч. 5 ст. 287 КАС України встановлено загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об`єднанням із виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.

Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17; від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13, № 5028/16/2/2012; від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17; від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 908/595/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій. Так, оскаржувані судові рішення, якими закрито провадження за скаргою на дії державного виконавця, мотивовано тим, що стягувач оскаржує дії державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, в якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Однак суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що предмет скарги на дії державного виконавця (тобто суть оскаржуваних дій) стосується правомірності повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження, яке станом на момент вчинення оскаржуваних дій вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження.

Будь-які дії в межах зведеного виконавчого провадження чи дії державного виконавця стосовно виведення виконавчого провадження зі зведеного виконавчого провадження не оскаржуються. Тобто скарга не стосується судового оскарження дій зазначеного державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження.

Читайте також: Окремі ухвали як спосіб реагування на порушення у сфері містобудування

Отже, скарга щодо винесення державним виконавцем постанови про повернення йому (стягувачу) виконавчого документа у виконавчому провадженні в цій справі повинна розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ЦПК України порядку, тобто в межах цієї справи за правилами цивільного судочинства. Суди попередніх інстанцій застосували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц та від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, в яких оскаржувані виконавчі дії вчинялися для виконання зведеного виконавчого провадження та обрахування виконавчого збору, що, відповідно, унеможливлює розгляд цих справ у порядку цивільного судочинства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, з урахуванням уточнення висновку, викладеного в пункті 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, зазначено, що: «при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, в яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені та кількості стягувачів. Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження – це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.

Але висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 908/595/18, передбачають, що оскільки предмет скарги стосується оскарження дій державного виконавця саме з повернення виконавчого документа у виконавчому провадженні, яке виведене зі зведеного виконавчого провадження, то вона підлягає розгляду за правилами господарського (цивільного) судочинства.

Джерело: Юридичний вісник України

Continue Reading

Новини на емейл

Правові новини від LexInform.

Один раз на день. Найактуальніше.

Digital-партнер


© ТОВ "АКТИВЛЕКС", 2018-2023
Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на LEXINFORM.COM.UA
Всі права на матеріали, розміщені на порталі LEXINFORM.COM.UA охороняються відповідно до законодавства України.