Судова практика
Податковий кодекс України передбачає лише два способи виправлення помилок у податковій декларації
24 лютого 2020 р. Верховний Суд у справі № 520/1186/19 задовольнив касаційну скаргу ГУ ДФС, яка доводила, що контролюючий органу не може визнати недійсною податкову звітність на підставі листа платника податків.
ТОВ звернулося до суду з позовом до ГУ ДФС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення з тих мотивів, що контролюючий орган при проведенні камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, на порушення положень ПКУ не врахував лист позивача про помилкове надання уточнюючого розрахунку та визнання такої звітності недійсною.
Окружний адміністративний суд своїм рішенням, залишеним без змін апеляційним адміністративним судом, позов задовольнив, вказавши, що на дату складення акта перевірки в розпорядженні контролюючого органу вже знаходився лист від позивача, але останній безпідставно не врахував. Залишення поза увагою такої інформації, за висновком судів, свідчить про необ’єктивність та перевищення наданих повноважень зі сторони суб’єкта владних повноважень. Суди звернули увагу на ненадання відповідачем відповіді на спірний лист, зауваживши, що акт камеральної перевірки в такому випадку не може вважатися формою відповіді на нього та відхилили посилання відповідача на необхідність подання уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ до попередньо поданого уточнюючого розрахунку, оскільки положення п. 50.1 ст. 50 ПКУпередбачають лише обов’язок з надсилання такого уточнюючого розрахунку саме до податкової декларації.
Апеляційний суд додатково вказав, що норми ПКУ не визначають порядку дій суб’єкта господарювання в разі, якщо він помилково подав звітність до контролюючого органу. На переконання суду, врахування відповідачем листа платника не призвело б до порушення основних засад податкового законодавства, враховуючи те, що податкова накладна, отримана позивачем від контрагента за операцією, правомірно мала бути показана в розрахунку податкових зобов’язань.
У касаційній скарзі відповідач наполягав, що у ПК України не передбачено можливості для контролюючого органу визнати недійсною податкову звітність на підставі листа платника податків. Натомість, положеннями п. 50.1 ст. 50 ПК України чітко регламентовано, що виправлення помилок, що містяться у раніше поданій податковій декларації, здійснюється шляхом надсилання уточнюючого розрахунку до такої податкової декларації.
Верховний Суд приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову зазначив, подання платниками податків податкової звітності здійснюється саме в порядку та за формою, встановленою ПКУ та Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 р. № 21 (чинним на час спірних правовідносин). Уточнюючий розрахунок необхідно вважати невіддільною частиною податкової декларації в разі прийняття контролюючим органом за відсутності підстав для відмови, передбачених п. 49.11 ст. 49 ПКУ.
Податковий кодекс України передбачає лише два способи виправлення помилок у податковій звітності: подання уточнюючого розрахунку або відображення уточнених показників в податкових деклараціях наступних податкових періодів (аналогічно – у постанові ВС від 1 жовтня 2019 р. у справі № 822/1868/15).
На переконання Верховного Суду, лист довільної форми, адресований контролюючому органу, з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатися податковою звітністю в розумінні вимог ПКУ та Порядку № 21, а тому правомірно не був врахований ГУ ДФС при проведенні камеральної перевірки.
Чинне податкове законодавство не визначає порядку внесення виправлень до поданого з помилками уточнюючого розрахунку. Водночас, враховуючи приписи ст. 50 ПКУ у взаємозв’язку з положеннями Порядку № 21, Верховний Суд дійшов висновку про те, що виправлення такої помилки має відбуватися у спосіб подання нового уточнюючого розрахунку до податкової декларації з урахуванням показників попередньо поданого уточнюючого розрахунку (з помилками).
Відповідальність за подання податкової звітності покладається на платника податку, що зобов’язує останнього здійснювати таке подання в чіткій відповідності до вимог Податкового кодексу України, а не на власний розсуд.
Верховний Суд зазначив, що контролюючий орган під час проведення камеральної перевірки бере до уваги лише ті відомості, що добровільно підтверджені платником податків, але за умови, якщо таке підтвердження відбулось у формі, встановленій законом.
Підготував Леонід Лазебний
