Судова практика
Поліцейські, звільнені зі служби за власним бажанням, не мають права на одноразову грошову допомогу у разі встановлення інвалідності
15 липня 2020 р. Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 822/1493/18 відмовив у задоволенні касаційної скарги поліцейському, який звільнився зі служби за власним бажанням і не отримав одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням II групи інвалідності.
Колишній поліцейський звернувся до суду з позовом до ГУ НПУ про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з установленням II групи інвалідності, та зобов’язання здійснити відповідні дії.
У позивача, який проходив службу в органах внутрішніх справ, а надалі в поліції на посаді заступника начальника відділення поліції, було встановлено захворювання, пов’язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та одночасно його визнано обмежено придатним до військової служби. Також позивачу довічно II групу інвалідності у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з проходженням служби в органах поліції, та 60% ступінь втрати професійної працездатності.
Наказом ГУ Нацполіції від 28 вересня 2017 р. позивача звільнено з посади та зі служби в поліції на підставі п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України від 2 липня 2015 р. № 580-VIII «Про Національну поліцію» з 30 вересня 2017 р.
12 січня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку з отриманням II групи інвалідності внаслідок захворювання відповідно до ст. 97 Закону № 580-VIII, у чому йому було відмовлено з посиланням на те, що група інвалідності має бути встановлена протягом шести місяців після звільнення з поліції внаслідок причин, визначених вказаною статтею.
Рішенням суду першої інстанції позов було задоволено.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, відмовив у задоволенні позову, виходячи з того, що хоча позивачу з 20 вересня 2017 р. було встановлено II групу інвалідності, його звільнення зі служби в поліції відбулося не внаслідок захворювання, у зв’язку з яким йому була призначена інвалідність.
У касаційній скарзі позивач посилався на те, що тлумачення п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII таким чином, що одноразова грошова допомога виплачується лише працівникам поліції, які звільнені по хворобі, а інші працівники поліції, які звільнені за власним бажанням і після звільнення отримали інвалідність, пов’язану з проходженням служби в органах поліції, позбавлені права на отримання зазначеної грошової допомоги є дискримінацією, наданням переваг одним особам перед іншими та є порушенням норм статті 22 Конституції України.
Верховний Суд вказав, що за правилами п. 7 ч. 2 ст. 61 Закону № 580-VIII наявність в особи захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до п 2 ч. 1 ст. 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу – за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.
Таким чином, установлення на законодавчому рівні такої обов’язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров’я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.
Визначення наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 р. № 4, яким затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, днем виникнення права на отримання допомоги дати, з якої встановлена інвалідність, не змінює визначених Законом, як актом вищої юридичної сили, обов’язкових умов призначення одноразової грошової допомоги та не може бути безумовною підставою для її виплати без дотримання таких умов.
Встановлення інвалідності під час служби саме собою не може бути підставою для відмови у виплаті допомоги за умови дотримання іншої обов’язкової умови – підстави звільнення.
Отже, оскільки п. 4 ч 1 ст. 97 Закону № 580-VIII не передбачена можливість виплати допомоги поліцейським, які звільнились зі служби за власним бажанням, навіть за умови, що на час звільнення їм було встановлено інвалідність, то відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті такої допомоги.
Підготував Леонід Лазебний
