Судова практика
Поєднання позовних вимог співвласника майна про припинення права на частку іншого співвласника та визнання за собою права власності на неї є недопустимим
31 травня 2023 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 169/740/20 задовольнив частково касаційну скаргу співвласниці будинку, яка потребувала покращення житлових умов.
Власник 32/36 часток житлового будинку звернувся до суду з позовом до співвласниці іншої частини (4/36 частки) будинку про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, стягнення компенсації.
У позові вказував, що частка відповідачки є незначною і не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування будинком є неможливим, оскільки відповідачка не бере участі в утриманні спільного майна, не цікавиться його станом і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам останньої, яка має на праві власності інше житло.
Відповідачка подала зустрічний позов про встановлення порядку користування нерухомим майном.
Рішенням районного суду, залишеним без змін апеляційним судом, позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Розглянувши касаційну скаргу позивачки за зустрічним позовом, Верховний Суд вказав, що згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Статтею 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що:
– припинення права на частку в одного співвласника одночасно виступає для інших співвласників підставою набуття права на частку;
– рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов’язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку;
– визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли оспорюється або не визнається право, тобто певне суб’єктивне право;
– у співвласника, який тільки пред’являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб’єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб’єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права;
– недопустимим є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (ст. 365 ЦК України) та визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України) одночасно.
За висновком ВС, суди зробили помилковий висновок про задоволення позовних вимог про визнання права власності на 4/36 частки в праві спільної власності на житловий будинок, на врахувавши, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім’ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном.
Суди не надали оцінки доводам позивачки за зустрічним позовом, яка вказувала, що припинення її права на частку у спірному будинку завдасть їй та членам її сім’ї істотної шкоди, оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, інша квартира перебуває в іпотеці, що свідчить про те, що вона і її сім’я потребує покращення житлових умов.
За таких обставин Верховний Суд вирішив, що суди зробили передчасний висновок про задоволення позовних вимог про припинення права на частку у спільному майні та стягнення компенсації, судові рішення скасував, у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 4/36 частки в праві спільної власності на житловий будинок відмовив, в іншій частині позовних вимог передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підготував Леонід Лазебний
