Судова практика
Позасудові способи поділу спільної власності подружжя
Дмитро СОБОЛЄВ,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
Позасудовий спосіб поділу спільного майна подружжя, прямо передбачений главою 26 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), главою 8 Сімейного кодексу (далі — СКУ) та іншими нормативно правовими актами, що є одним із видів захисту прав громадян. Тому, відповідно в разі поділу спільного майна подружжя сторони правочину звертаються не до судових органів, а до органів нотаріату.
Поділ майна, що належить подружжю на праві спільної власності
Так до «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу всього майна подружжя підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. Також слід зазначити, що договори про поділ майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, можуть бути посвідчені нотаріусом незалежно від розірвання шлюбу.
Тут можна повернутися до розділу про характеристику договорів щодо поділу спільного майна подружжя й зазначити, що уникнути спорів, які виникають при розподілі спільного майна подружжя, можна за допомогою шлюбного договору, що установлює правовий режим спільного майна. Але даний договір на сьогодні не є поширеним серед українців (можливо, через менталітет чи небажання змінювати вже усталені традиції). На жаль, на практиці дуже часто виникають ситуації, коли подружжя починає ділити спільно нажите майно та саме відсутність укладеного шлюбного договору, викликає дуже багато як фінансових витрат, так і моральних пригнічень.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Укладення договорів про поділ спільного майна подружжя посвідчується нотаріусом за умови встановлення факту, що таке майно було придбане за час шлюбу, а також що це майно є об’єктом спільної сумісної власності. При посвідченні договорів про поділ спільного майна подружжя нотаріус повинен дізнатися, чи укладався шлюбний договір, який встановлював й певний порядок поділу, відмінний від того, який передбачений законом, правовий режим щодо майна, яке набувалося подружжям, — та про що має бути вказано в договорі.
Хоча досить спірним є питання про те, як нотаріусу дізнатися, що шлюбний договір не укладався, оскільки такий договір не реєструється в електронних реєстрах, відтак нотаріус не має змоги перевірити його наявності. В даному випадку нотаріуса захищає стаття 27 ЗУ «Про нотаріат», де зазначено, що нотаріус не несе відповідальності в разі, якщо особа, котра звернулася до нього за вчиненням нотаріальної дії, подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов’язаного із вчиненням нотаріальної дії, а також: подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа, а тому вся відповідальність лягає на подружжя, які приховали факт укладання шлюбного договору.
Відповідно до ст. 70 СК України при поділі майна подружжя розміри часток майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором. Але законний режим рівності часток при посвідченні договору про поділ спільного майна може бути змінений за домовленістю сторін.
Предметом договору про поділ майна подружжя може бути як усе майно, що є об’єктом спільної сумісної власності, так і його частина (лише один об’єкт). Решта майна залишиться в спільній сумісній власності. Щодо конкретного об’єкта може укладатися як договір про поділ майна (якщо є можливість поділу його в натурі), так і договір про виділ майна зі складу всього майна подружжя. Укладення такого договору зменшує частку в спільному майні подружжя, яке не поділене.
Для укладення договорів про виділ або поділ майна зі складу всього майна нотаріус повинен у відношенні майна, що підлягає реєстрації, витребувати такі документи:
– правовстановлювальний документ на кожний об’єкт нерухомого майна, а також рухомого майна в разі, якщо право на таке майно підлягає державній реєстрації, або в разі, коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього;
– паспорти, довідки про присвоєння ідентифікаційних номерів та інші документи, необхідні в кожному конкретному випадку; свідоцтво про шлюб (у разі розірвання шлюбу — витяг про його реєстрацію);
– перевіряється наявність реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а в разі її відсутності нотаріус повинен вчинити таку реєстрацію одночасно з посвідченням договору;
– відсутність обтяжень, заборон, іпотек, податкових застав, інших речових прав, щодо нерухомого майна за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягами в порядку доступу нотаріусів;
– витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку доступу нотаріусів;
– довідку про склад сім’ї з житлово-експлуатаційної організації, або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.
Відповідно до вимоги п. 22 постанови № 11 пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (далі — постанова), при поділі спільного майна подружжя, який здійснюється за правилами, встановленими статтями 69–72 СК України та ст. 372 ЦК України, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди — виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 п. 23 Постанови спільною сумісною власністю подружжя можуть бути: квартири, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби, грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачнобудівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов’язальними правовідносинами тощо.
Висновок Постанови щодо ціни майна, думаю, можна застосовувати лише до того майна, на яке не розповсюджується обов’язок його державної реєстрації, тобто це можуть бути меблі, кухонні прилади, телевізори, аудіо- і відеотехніка, спортивні та інші прилади, інше рухоме майно. Щодо експертної ціни транспортного засобу, то, вважаю, тут є вибір у сторін договору.
Із метою перевірки на відсутність прав малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб на користування відчужуваними житловим будинком, квартирою, кімнатою або їх частиною нотаріус вимагає довідку про склад сім’ї з житлово-експлуатаційної організації, квартального комітету або іншого уповноваженого органу з питань реєстрації місця проживання.
Якщо з поданих документів стане зрозумілим, що право користування житловим будинком, квартирою, кімнатою, які є предметом поділу, або їх частиною, мають малолітні, або неповнолітні діти, або недієздатні чи обмежено дієздатні особи, нотаріус повинен витребувати в сторін договору дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину у формі витягу з рішення відповідної районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації, відповідного виконавчого органу міських, районних у містах, сільських, селищних рад (ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Закон «Про охорону дитинства», Закон «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» і Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595).
Проблеми недосконалості законодавства
Майно, яке перебуває у власності подружжя, завжди викликає певні сімейні правовідносини, що, в свою чергу, дає поштовх у розвитку сімейного та цивільного законодавства та є матеріальною базою створення міцного шлюбу, реалізацією подружжям своїх конституційних прав та обов’язків. Враховуючи, що національне законодавство недосконале й має безліч прогалин, які наявні, в тому числі, в цивільному та сімейному законодавстві, на практиці постає ряд спірних питань, щодо укладання договорів між подружжям з приводу майна, яке перебуває у спільній сумісній власності. Звичайно в подальшому для вирішення проблемних питань щодо відчуження майна подружжям та його поділу, що перебуває в спільній сумісній власності на користь другого з подружжя, на законодавчому рівні необхідно внести відповідні зміни в ч. 2 ст. 64 СКУ, а саме замінити термін «виділ» на більш відповідний термін — «визначення», що, на мою думку, буде більш правильним ніж у нинішній редакції СКУ та, що буде відповідати правильному, або практичному розумінню цієї норми.
Розглядаючи вищезазначені проблеми, можна зробити висновок, що ефективнішим врегулюванням відносин, пов’язаних із вирішенням правового статусу майна подружжя, було б доцільним укладання шлюбного договору, що в подальшому вирішить безліч спорів щодо відчуження та поділу спільного майна, не порушуючи при цьому їхніх прав, оскільки вони матимуть змогу самостійно визначати в договорі правовий режим їхнього майна та розвантажить систему державних органів, щодо майнових суперечок подружжя, а також зекономить чималі державні кошти, пов’язані із судовим процесом, а також кошти й самих учасників процесу.
Джерело: Юридичний вісник України
