Судова практика
Позов про відшкодування шкоди військовій частині цивільною особою на військовій посаді може бути подано впродовж року з дня заподіяння
1 квітня 2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/11071/17 залишив без задоволення касаційну скаргу військового прокурора, який подав позов з порушенням строків, визначених ст. 233 КЗпП України.
Військовий прокурор звернувся до суду з позовом до старшого інструктора-пілота про відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину (грубе приземлення літака, що призвело до пошкодження елементів його конструкції та завдало шкоди військовій частині), за вчинення якого відповідача визнано винним за ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю. Завдану шкоду відповідач у добровільному порядку не відшкодував.
Рішенням міського суду, залишеним без змін апеляційним судом, у задоволенні позову відмовлено у зв’язку із пропуском строку, передбаченого ст. 233 КЗпП України.
У касаційній скарзі військовий прокурор зазначав, що судами не враховано, що право на звернення до суду з цим позовом виникло після набрання чинності вироком міського суду, яким відповідача визнано винним у вчиненні злочину. Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 183/7497/15.
Залишаючи без задоволення касаційну скаргу, Верховний Суд зазначив, що порядок проходження військової служби, права та обов’язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами (ч. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами у порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу»).
Особа, яка працює за строковим трудовим договором, укладеним відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», заміщає у мирний час окрему військову посаду у ЗСУ, несе відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.
У справі, що переглядається, позов пред’явлено військовим прокурором в інтересах держави – Міністерства оборони України в особі військової частини до фізичної особи про відшкодування майнової шкоди, завданої нею під час проходження військової служби.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України визначено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду з питань стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП України).
Колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів про те, що відповідач має відшкодувати шкоду, завдану державі в особі військової частини як її працівник, і саме він несе відповідальність за шкоду, завдану при виконанні трудових обов’язків, однак військовий прокурор звернувся до суду з позовом поза межами строків, визначених ст. 233 КЗпП України.
Підготував Леонід Лазебний
