Позов районної ради до міської ради про стягнення бюджетної субвенції за надання соціальних послуг особам, які їх потребують, на підставі адміністративного договору про надання субвенції підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства

13 листопада 2019 р. Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу у справі № 927/152/19 за позовом Новгород-Сіверської районної ради Чернігівської області до Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області про стягнення боргу.

У лютому 2019 р. Новгород-Сіверська районна рада Чернігівської області звернулася до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Новгород-Сіверської міської ради про стягнення 301 266,88 грн, з яких: 299 654,00 грн основного боргу та 3 % річних у розмірі 1 612,88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 28 грудня 2017 р. № 12 «Про надання іншої субвенції» в частині перерахування до районного бюджету субвенції за листопад та грудень 2018 р. в сумі 149 700,00 грн та 149 954,00 грн за надання соціальних послуг особам, які проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Новгород-Сіверським територіальним центром соціального обслуговування Райради. На думку позивача, зазначене є порушенням пунктів 3.1, 3.2 договору про надання іншої субвенції.

Господарський суд Чернігівської області рішенням, залишеним без змін постановою апеляційним господарським судом, позов задовольнив частково: стягнув з Міськради на користь Райради суму основного боргу у розмірі 299 654 грн та 3 % річних у розмірі 1 157,57 грн; в іншій частині позову відмовив.

Міськрада звернулася з касаційною скаргою, яку обґрунтувала тим, що спірні правовідносини виникли на підставі неналежного виконання адміністративного договору про надання іншої субвенції, предметом якого є перерахування іншої субвенції загального фонду міського бюджету на надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), що проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Територіальним центром. Оскільки правовідносини між сторонами врегульовані нормами бюджетного законодавства, на думку скаржника, спір у цій справі не належить до юрисдикції господарського суду, а має вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, як такий, що виник з приводу виконання адміністративного договору (пп. 4 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Великою Палатою Верховного Суду, розглянувши справу, зазначила, що відповідно до п. «б» ч. 2 ст. 76 Бюджетного кодексу України рішенням про місцевий бюджет визначаються, зокрема, бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Міськради від 21 грудня 2017 р. № 525 «Про міський бюджет на 2018 рік» було делеговано повноваження міському голові укласти угоду з головою Райради про передачу іншої субвенції з міського бюджету до районного бюджету в межах коштів, визначених цим рішенням. Частинами 1 та 3 ст. 93 БК України визначено, що місцева рада може передати кошти на здійснення окремих видатків місцевих бюджетів іншій місцевій раді у вигляді міжбюджетного трансферту до відповідного місцевого бюджету. Передача коштів між місцевими бюджетами здійснюється на підставі рішень відповідних місцевих рад, прийнятих кожною із сторін, і укладання договору.

Згідно з п. 3.2 договору про надання іншої субвенції перерахування субвенції здійснюється відповідно до Порядку перерахування міжбюджетних трансфертів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2010 р. № 1132, з урахуванням помісячного розподілу цієї субвенції. Відповідно до ч. 2 ст. 101 БК України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі  види міжбюджетних трансфертів: субвенції на утримання об’єктів спільного користування чи ліквідацію негативних наслідків діяльності об’єктів спільного користування; субвенції на виконання інвестиційних проектів, у тому числі на будівництво або реконструкцію об’єктів спільного користування; дотації та інші субвенції. Умови надання субвенцій, зазначених у цій частині статті, визначаються відповідним договором сторін, якщо інше не встановлено БК.

Договір про надання іншої субвенції є публічно-правовим договором, оскільки його укладення врегульовано нормами бюджетного законодавства та передбачає обов’язки Міськради надати іншу субвенцію загального фонду з міського бюджету міста Новгород-Сіверський районному бюджету на надання соціальних послуг особам, які їх потребують (отримують соціальні послуги), що проживають у місті Новгород-Сіверський Чернігівської області та обслуговуються Територіальним центром.

Ураховуючи, що позивач, який є органом місцевого самоврядування, виступає у спірних бюджетних правовідносинах за участю іншого органу місцевого самоврядування не як суб’єкт господарської діяльності, а як суб’єкт владних повноважень, і спір між цими органами виник з приводу реалізації ними своїх управлінських повноважень в бюджетній сфері, визначених ст.ст. 93, 101 БК України, на підставі укладеного адміністративного договору для перерозподілу бюджетних коштів, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 19 КАС України такий спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення

Поділитися

Твітнути